Днями у Сваляві розпочали процес перепоховання радянських солдатів, могили разом з пам’ятником “Загиблим воїнам — визволителям” перенесуть з вул. Головної у центрі Сваляви на міське кладовище по вулиці Мукачівська.
Редакція Mukachevo.net побувала на місці ексгумації тіл військових та поспілкувалась з керівником пошукових робіт Ольгою Третяковою.
За словами пані Ольги Третякової аби розпочати роботи, потрібно отримати усі необхідні документи, запити від місцевої влади, а при потребі і обласної. До прикладу, це місце мало отримати документи від Мінкульту.
«Сама робота на цьому місці проводиться у кілька етапів. Екскаватор знімає надмогильні пам’ятники, потім певний шар ґрунту, а далі, коли ми наближаємось до скелетованих останків, починаємо працювати вручну. Тобто саперними лопатами, щіточками і т. д». — розповідає Ольга Третякова.
Тут працівники розчищають кістки, проводяться заміри, все фотографується та робиться опис. Після кістки підіймаються, пакуються у пакети, підписуються і нумеруються.
«У цьому випадку нам приготували одразу домовинки. Ми їх складаємо у них. А далі їх забирають у сховище, де тримають до перепоховання на місцевому кладовищі. Планується зберегти усі могильні плити». — каже історик.
Оскільки відомо, що тут поховані солдати Другої світової війни, і все співпадає з написами, то ніяких додаткових експертиз робити не треба. Загалом по паспорту пам’ятки тут має бут 10 братських могил і 14 індивідуальних. У братських поховано від двох до 5-7 солдатів, адже є такі випадки, коли дозахоронювали і докладали залишки тіл, які знаходили в околицях. Часто вони не анатомічної цілісності
«Чи захоронений тут хтось з місцевих не відомо, адже документів не було. Є інформація, що тут захоронені ті, які загинули у Сваляві та на околицях під час боїв. Прізвища військових різноманітні, тобто це радянська армія. Багато є російських прізвищ, є українські, кавказьких народів прізвища. Багато є невідомих», — додає Ольга Третякова.
«Ми відкрили братську могилу, по таблиці написано 8, а виявили чотири, можливо, це якась помилка, не знаю. Там вони були поскладені у валетоподібному положенні. Це говорить про те, що ставлення до поховань було таке досить умовне. Знаючи характер плани та цілі радянської влади можемо сказати, що це поховання було здійснено швидше не для того, щоб не увіковічити пам’ять загиблих воїнів, а зробити меморіал і показати радянську славу», — додає історик.
Зі слів Ольги Третякової в одній з могил знайшли майора НКВС, на таблиці було так і вказано майор Шадрін, похований у 1951 році — тобто вже після Другої світової війни.
«Ми трохи дізналися інформації, дійсно майор НКВС, займався репресіями проти місцевої угорської частини населення. Тут був концтабір для угорських полонених. Відповідно він активно займався цими репресіями. Це знову таки говорить, що це було ідейне поховання. логічно його було поховати десь окремо а не сюди допоховувати», — зауважує Ольга Третякова.
Зі слів історика, такі обеліски ставили у центрах міст лише для ідеології, щоб показати славу радянської влади, радянського режиму, які вони величні, і тому подібне.
Третякова наводить приклад з Чернівців. Там був не великий меморіал, під ним мало бути поховано 6 військових, які загинули у ІІ світову війну, але нікого не знайшли. А у самому паспорті обеліску написано, що похованні для підняття патріотичної ідейності та патріотичного налаштування, ідеологізації суспільства.
«Ми часто бачимо, що ці поховання зроблені хаотично, не шанобливо. Можемо сказати, що радянська влада точно не думала про рядових солдатів, які загинули у цій війні. В інших країнах зазвичай теж створюють меморіали, але це відбувається на цивільному цвинтарі, або роблять окремо військовий. У центрах міст, зазвичай, так не роблять», — додає Ольга Третякова.
Загалом на Закарпатті ще є кілька таких поховань де працюватимуть історики — це Ужгород, Великий Березний, Тячів, Виноградів та інші.
