Суспільне Черкаси
Майстриня зі Слов’янська, що на Донеччині, Наталія Вєтрюк у черкаському парку створює і продає власноруч зв’язані іграшки. У Черкаси переїхала на початку повномасштабної війни до дітей.
Спочатку через стан, викликаний повномасштабним вторгненням, взагалі не могла взятися за спиці та гачок, а потім знову повернулася до улюбленої справи, розповіла майстриня. Додала, коли вперше винесла продавати свої іграшки, відчувала невпевненість.
"Перший раз, коли я вийшла, в мене було відчуття, що мої іграшки не потрібні нікому крім мене. Магазини, які у мене були, я позачиняла".
Суспільне Черкаси
Суспільне Черкаси
А ще пані Наталія додала: тоді, як для майстрині декоративно-прикладного мистецтва, особливо важлива була віра в себе:
"Під час евакуації всі люди речі вивозили, а я вивозила іграшки, нитки, схеми. Розуміла, що надмірне переживання горя нікому не потрібне А іграшки — це те, що я можу робити".
Суспільне Черкаси
Суспільне Черкаси
Всі звірята-іграшки, окрім ляльки та поросяток в зимовій шапочці, з’явилися вже в Черкасах:
"У мене є всі тваринки, які тільки можуть бути. Кожна лялька — зі своїм характером. Навіть, коли в’яжеш, це не факт, що одяг підійде по кольорах. Така капризна буває. Тоді я щось іще в’яжу – переодягаю".
Суспільне Черкаси
Наталія приходить до парку щотижня, аби продати іграшки. Також тут знаходить підтримку для себе:
"Десь місяць я приходила до тями, зв’язала для себе светрика, а потім відчула, що можу робити іграшки. Я пам’ятаю жіночку з маленькою дитиною. Вона ще й пізніше приходила до мене. Це мої перші покупці. Вони придбали жирафа".
Суспільне Черкаси
Суспільне Черкаси
До Наталії Вєтрюк люди підходять повсякчас: поцікавитися, поговорити чи просто подивитися:
"Ви може цього не бачили, у вашій сім’ї цього не роблять. Я розповім, дам потримати. І дорослим, і дітям – мені однаково. Дорослі кажуть дітям: чого ти тьотю чіпаєш? А мені не складно дитині відповісти".
Суспільне Черкаси
Суспільне Черкаси
Суспільне Черкаси
Руки майстрині не знають відпочинку ні в парку, ні вдома. Наталія впевнена, що від депресії та туги за домом її врятували саме іграшки:
"Обнімаємося, і плачемо буває. Люди, які тут, які гуляють приходять, бажають здоров’я, зі святами вітають. Діти проїжджають і кажуть, які в мене красиві іграшки".
Суспільне Черкаси
