За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Суспільне Львів «Вона прийшла до нас на кафедру вчитися графіці. І так зав’язалась наша співпраця і дружба. Ми зразу дуже полюбилися»
Художниця Марія Пляцко – викладачка та подруга Мирослави, також керує графічною майстернею у Львові. З Мірою познайомилися в 2017 році.
"Вона така, як молодша сестра, дуже відкрита, комунікабельна. Мені сподобалось, що вона з характером, що вона може одразу відстояти свою думку. Мирослава біля мене жила і ми зустрічались ввечері на вихідних з її однокурсниками. Дивилися мультики, їли борщ. Вона дуже вміла організувати таку дружню, теплу атмосферу. Ми збиралися, сміялися, обговорювали, просто насолоджувались часом разом. Незважаючи на те, що потім ми зустрічалися на парах, на заняттях, але саме ця атмосфера мені найбільше запам'яталась. Тому що ми приходили, готували їсти, робили якийсь антураж і потім дуже-дуже багато спілкувались".
Марія Пляцко з Мирославою Марія Пляцко
Марія Пляцко з Мирославою та другом Марія Пляцко
Марія Пляцко з Мирославою Марія Пляцко
Марія Пляцко з Мирославою Марія Пляцко
"І, звісно, передусім Міра — дуже талановита художниця. Навіть в юні роки всі викладачі одразу помітили, що вона має свій авторський хід, хід думок. І в нас з її однокурсниками, ну і з нею, звісно, був жарт, що коли на заняттях з ілюстрації ми дивились ескізи, вона завжди показувала їх остання. І ми всі сміялись з цього, і вона також, бо ми говорили, на фоні інших, щоб її ескізи виглядали найкращими, тобто десерт вкінці. І мушу сказати, що всі викладачі дуже любили, люблять Мирославу, тому що в неї був дуже великий талант, своє художнє бачення. Ніхто взагалі ніколи палки в колеса не ставив у тому, як вона бачить, як вона творить, як вона опановує техніки, візуал".
Мирослава Копча на захисті бакалаврської Олена Жеребецька
Фото з захистів бакалаврів в Українській академії друкарства. Мирослава з одногрупниками та викладачкою Оленою Жеребецькою Олена Жеребецька
"Її магістерська робота, яку вона захистила насправді не так давно, про Донбас. Про цей контекст, про звільнення людини, звільнення душі. Вона дуже швидко виросла як художниця".
Мирослава захищає магістерську онлайн Михайло Дрімайло
Магістерські роботи Мирослави Копчі «Серія графічних листів «Донбас» Михайло Дрімайло
Магістерські роботи Мирослави Копчі «Серія графічних листів «Донбас» Михайло Дрімайло
Магістерські роботи Мирослави Копчі «Серія графічних листів «Донбас» Михайло Дрімайло
"Я завжди знала, що вона мене підтримає", — сестра Мирослави Юлія Копча
Суспільне Тернопіль «Це малюнок, який вона присвятила мамі. Руки, які тримають три ракушки. Вона сказала, що це символ любові. Там три ракушки: я, мама і Мирославка» Юлія Копчасестра Мирослави
У Мирослави залишилася молодша сестра Юлія.
"Я молодша від Мирослави на два роки. В нас були дуже близькі стосунки, дуже близькі. Я завжди знала, що в мене є старша сестра, до якої я можу подзвонити, написати. Вона давала дуже мудрі поради завжди, вона була мудрою не по роках. Я знала, що вона завжди підтримає. Вона нічого злого ніколи людям не робила, постійно усміхалась".
Мирослава та Юлія Копчі в дитинстві Юлія Копча
Мирослава та Юлія Копчі в дитинстві Юлія Копча
Мирослава та Юлія Копчі в дитинстві Юлія Копча
Мирослава та Юлія Копчі в дитинстві Юлія Копча
Мирослава та Юлія Копчі з мамою Галиною Юлія Копча
Мирослава та Юлія Копчі Юлія Копча
Мирослава та Юлія Копчі Юлія Копча
Мирослава з мамою Галиною Юлія Копча
"Це Мирославина улюблена киця. Це її ідеал котів. Вона спокійна, любить поїсти, поспати, щоб її погладили. Вона не любить компаній ніяких. Як тільки Мирослава приїжджала додому, вона зразу брала Булку в руки, обнімала, цьомала її і казала, як сильно її любить".
Сестра Мирослави Юлія Копча з улюбленою кішкою Міри Булкою. Суспільне Тернопіль
"Вільні хвилини були для мистецтва, а решта — для захисту держави"
Міра-мисткиня
З початку повномасштабної війни Мирослава почала волонтерити, розповідає мама Галина.
"Почала продавати свої роботи, а гроші віддавати на волонтерство, на добрі діла для армії. Але крім того вона була дуже свідомою українкою, свідомою людиною і вона хотіла свідомо піти до війська і захищати Україну. Вона була і військовою, і мисткинею. Вільні хвилини були для мистецтва, а решта — для захисту держави".
Галина показує кімнату Міри та її робочий стіл.
"Тут дуже багато альбомів з зарисовками. І маленькі блокнотики, і великі скетчбуки. Вона всюди робила зарисовки, любила малювати людей. Наприклад, в автобусі, чи десь побачила цікаве місце. Крім того, тут є деякі її роботи. Дуже дрібні лінії, дуже багато в цих роботах думок її, переживань. З початком повномасштабної війни вони стали змістовніші, жорсткіші. Вона переживала біль втрат".
Галина Копча переглядає скетчбук із зарисовками доньки Суспільне Тернопіль
Пензлі на робочому столі Мирослави Суспільне Тернопіль
Зарисовка у маленькому блокноті Мирослави Суспільне Тернопіль
Галина тримає блокноти доньки Суспільне Тернопіль
Роботи Мирослави Суспільне Тернопіль
Робочий стіл Мирослави Суспільне Тернопіль
Робота Мирослави Суспільне Тернопіль
Роботи Мирослави Суспільне Тернопіль
Робота Мирослави Суспільне Тернопіль
Картини Мирослави були в різних країнах, зокрема її графічні роботи отримали високу оцінку в Японії, розповідає Галина.
"Багато виставлялася з кафедри. Вони їздили в Польщу, пізніше в Німеччині були, в Японії. В неї були там свої поціновувачі, які замовляли роботи".
Під час повномасштабної війни Мирослава почала вишивати хрестиком. Створювала роботи, які експонувала за кордоном.
"Також є декілька робіт, вишитих хрестиком, які були в Туреччині на виставці. Це не просто вишивки, це не просто квіти, це біль. Це голова Путіна, ще одна вишивка "Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці" і, звичайно, Москва у вогні".
Вишиті роботи Мирослави Суспільне Тернопіль
Мама Міри Галина Копча показує її вишиті роботи Суспільне Тернопіль
Одна з вишитих робіт Мирослави «Москва у вогні» Суспільне Тернопіль
"Паралельно вона була дизайнером для декількох організацій. Вона створювала патчі для військових. Їй ніби постійно бракувало часу, вона постійно щось творила".
Військові патчі, дизайн більшості з них розробляла Мирослава, працюючи у Frontline Team. Суспільне Тернопіль
"Від неї залежало чисте небо"
Військовий шлях Мирослави з позивним Акіра
Згодом Мирослава долучилася до війська та вирушила на фронт. Служила в підрозділі аеророзвідки "Баракуда", там була аналітикинею, а згодом почала виїжджати на бойові завдання.
"Вона була творчою особистістю і так, як сказали її побратими, у них багато таких свідомих. Є каста художників, архітекторів, айтішників. Там вона працювала аналітиком. Мала вирахувати правильні кути, швидкість, напрямок руху шахеда чи чогось іншого і подати правильні координати для збиття. Це було надважливо. Від неї залежало чисте небо. Це для мене було здивуванням, тому що це фізика, математика, а вона настільки творча особистість".
Мирослава Копча на фронті Слава Балбек
Мирослава Копча на фронті Слава Балбек
Мирослава Копча на фронті Слава Балбек
Мирослава Копча на фронті Слава Балбек
"Перші її гарячі точки були для нас таємницею. Вона не хотіла нас турбувати. Потім помало почала нас готувати і зізналася, що їздить туди і хоче нас захищати. Як мені сказали, то вона зразу пішла на бойове завдання і зразу робила те, що мала робити. Останній напрямок — це була Чернігівщина, сам кордон. Вона була на кордоні з агресором, недружньою державою. На самому кордоні в них був виїзд і відпрацювання. Вони збили ціль, їх побачили, їм треба було швидко змінити розташування".
Фото Мирослави Копчі у її родинному будинку. Суспільне Тернопіль
Мирослава Копча загинула разом із побратимом внаслідок влучання ворожого дрона. Звістку про це, каже Галина Копча, отримала від командира Міри.
"Подзвонив на роботі невідомий номер, я підняла трубку. Це був командир, який запитав моє ім'я, по-батькові і сказав: "Ваша дочка загинула, героїчно загинула, захищаючи небо України".
Після загибелі Міри сім’ї передали її речі. Нині їх зберігають у кімнаті доньки.
"Це її рюкзак. Зверху наліпка Акіра, це її позивний. Побратими та командир для нас передали портрет, на якому вона як промінчик сонця наш, у віночку, щаслива".
Галина Копча показує рюкзак і речі доньки ,які передали після загибелі Міри Суспільне Тернопіль
Портрет Мирослави, який матері передали побратими Суспільне Тернопіль
Галина тримає кофтинку доньки Суспільне Тернопіль
Улюблена кофта Мирослави Суспільне Тернопіль
"Її кофтинка улюблена. Це цінна річ для мене, це шматочок моєї дитини. Це моя любов".
"Мирослава була патріоткою своєї малої батьківщини — Бережан"
Бережани Суспільне Тернопіль
Прапори на будинку Мирослави Копчі у Бережанах Суспільне Тернопіль
Мирослава Копча любила своє рідне місто і завжди запрошувала в гості друзів, розповідає подруга Марія Пляцко.
"Вона була дуже великою патріоткою своєї малої батьківщини, вона з Бережан, вона обожнювала Бережани і вона дуже хотіла, щоб туди з'їжджалося якомога більше людей, пізнавали історію. І так само вона планувала робити мистецьку резиденцію в Бережанах. Вона працювала над тим, щоби скомунікувати з багатьма крутими людьми і в якийсь момент привезти їх усіх у Бережани, щоб вони там насолоджувалися і творили".
Мирослава у Бережанах Марія Пляцко
Мирослава зі своєю собакою у Бережанах Марія Пляцко
"Вона запрошувала однокурсників у Бережани, мене також. Вона водила нас у замок, по околицях, на озеро. Просто насолоджувалася красою свого міста і намагалася показати її іншим. Що насправді викликає дуже велику повагу, бо вона справді патріотка своєї малої Батьківщини".
Матір Мирослави Галина Копча розповіла, що також донька хотіла відкрити у Бережанах свою майстерню.
"Мирослава дуже любила Бережани і вона мріяла про те, щоб зробити тут собі майстерню. Вона до мене казала: "Мам, я так хочу ще багато робіт зробити", але життя склалося по-іншому".
"Вона дуже любила Україну. Україна була для неї понад усе"
Матір і сестра Мирослави на її могилі Суспільне Тернопіль
Могила Мирослави Копчі на кладовищі у Бережанах Суспільне Тернопіль
Квіти на могилі Мирослави Копчі Суспільне Тернопіль
"Гине цвіт нації. Вона могла би багато зробити для України. Дуже би багато ще могла намалювати. Шкода, що наші діти так трагічно закінчують своє життя".
