За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Василь Махно, український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець. Суспільне Тернопіль
Уродженець Тернопільщини, автор півтора десятка збірок віршів і п'яти збірок есеїв Василь Махно чверть століття живе в Америці. В інтерв’ю Суспільному автор розповів, як змінилася його творчість після переїзду в Сполучені Штати, що надихає його на написання віршів та есеїв.
"Після того, як я освоїв Нью-Йорк, мені захотілося писати про Україну, про своє дитинство, про корені"
"Безумовно, творчість змінилася. Якби я залишився в Україні, в Тернополі чи не в Тернополі, моя творчість була б інакшою. Це природно. От ти переїжджаєш, освоюєш якийсь новий простір. А цей новий простір, Америка чи Нью-Йорк, взагалі тобі чужорідний: мова чужа, простір чужий. Довелося докласти багато зусиль, щоб його освоїти. Пригадую, моя перша книжка після мого переїзду була видана в 2002 році. Вона називалася "Плавник риби". До неї увійшла половина віршів, написаних ще в Україні, половина — вже в Америці. Це була така перехідна книжка. Там звучали різні мотиви, було балансоване відчуття естетики й стилістики.
Повноправна американська книжка вийшла в 2004 році, два роки після "Плавника риби". Називалася вона "38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше". І от там я уже зрозумів, що можу одягнути цей американський простір в українське слово. Я не хотів аж надто американізуватися в сенсі, щоб писати виключно про Америку. Але Нью-Йорк, його культура — це місто, яке дає багато для творчості. Після того, як я освоїв Нью-Йорк, мені захотілося писати про Україну, про своє дитинство, про корені. Найвищою, так би мовити, точкою цього став роман "Вічний календар", де я поєднав і Європу, і Америку, і Україну, глобальну історію та локальну. Мені здається, що це дуже продуктивний метод, тому що ти водночас перебуваєш у двох просторах: в рідному, і в тому, який ти освоїв. Наскільки ти освоїв, це вже інше питання. Як на мене, то для сучасної літератури і сучасного читача, українського та зарубіжного, теж є цікавим і навіть пізнавальним".
Письменник Василь Махно і кореспондент Суспільного Тарас Бурак. Фейсбук-сторінка Василя Махна
"Якщо ти виключно поет, то досить важко жити тільки з поезії"
"В Америці треба писати бестселери. Американські поети, які там видають, різні крупні поети переважно працюють професорами літератури при університетах, з поезії ніхто не живе. Можна, звичайно, жити з прози, есеїстики. Але тоді тебе мають друкувати крупні видавництва. Бестселером в Америці видання вважають тоді, коли продали 10 000 його копій і плюс одну. Є різні джерела доходу для письменника. З одного боку, це може бути якийсь фонд, який тебе підтримує. З іншого боку, це можуть бути літературні нагороди, премії. Ще з іншого боку, твої видання, тобто, роялті, як кажуть. Якось це все сумується. У кожного це індивідуально, звичайно. Але, якщо ти виключно поет, то досить важко жити тільки з поезії".
Книги Василя Махна. Фейсбук-сторінка Василя Махна
"Якщо не ставити крапку, то ніколи не допишеш"
"Зараз я завершую новий роман. Він досить об'ємний, десь 107 000 слів. І я ще не знаю, чи можу поставити крапку. Залишилися такі, скажу мовою будівельників, штукатурні роботи, але, коли я їх затираю, мені приходить щось інше на думку. Цей текст починає розростатися. І от я думаю, ну, гаразд, я це так напишу, тоді зупинюся, почекаю, свіжим оком подивлюся і почну вже не штукатурні роботи, а просто почну вибивати цеглу і щось прибирати. Ніколи нема задоволення, що ти зробив щось ідеальне, тому що нічого ідеального в цьому світі нема. Але, якщо не ставити крапку, то ніколи не допишеш".
Під час презентації у Тернополі. Фейсбук-сторінка Василя Махна
"Я вважав, що література потрібна. Ми й далі писали"
"Найголовніше — виробити свій стиль. Бо без цього нема письменника. Коли дійшов до книжки "Схима", більшість віршів була написана до кінця 80-х років. Вона видалась так пізно, тому що розпався союз, всі видавництва в Києві припинили свою діяльність, видавати було ніде. З'являлися якісь там приватні. Здавалося, що література, поезія нікому не потрібна, бо люди опинилися в психологічній, економічній ямі 90-х. Але я вважав, що література потрібна. Ми й далі писали і хотіли видавати свої книжки. І ми їх видавали".
Василь Махно презентує свою творчість. Фейсбук-сторінка Василя Махна
"Потрібно підтримати тих українських письменників, які найбільше постраждали від війни"
"Коли почалася війна, я в перший же день написав вірш, який називався "Війна". І він починається: "Господи, як там в Тичини: "і Бєлий, і Блок, і Єсєнін", як вони нас оточили, з усіх чотирьох обсіли, дай же нам сили і міці"… і так далі. Цей вірш одразу був перекладений англійською мовою і надрукований в досить такому поважному виданні американському в "Los Angeles Book Review". І потім я протягом півтора чи двох місяців писав нові вірші. Це була моя реакція на все, що відбувалося в Маріуполі, в Бучі.
Я зустрівся з таким народним артистом України, який тепер мешкає в Нью-Йорку, Георгієм Мельським. Він свого часу був засновником Київського єврейського театру "Мазелтов". Георгій Мельський зробив моноспектакль. Були написані спеціально пісні. Був записаний відеоряд, музика. До речі, цю музику писав один із чільних оркеструвальників, який співпрацює навіть з Голлівудом, Ян Перчук. Ми зіграли цей спектакль в Сого Play House. Туди прийшли і українці, і американці, тому що Мельський читав це все українською мовою. Йшли субтитри на екрані. Це сприйняли досить непогано.
Ми навіть заробили якісь гроші, не такі вже й великі. Я тоді подумав, що потрібно підтримати тих українських письменників, які найбільше постраждали від початку війни, тобто, ті, які полишили Донецьк, Харків. Я особисто визначав, кому. Ми їм переслали кошти з цього спектаклю. Була ідея привезти його в Україну, але не розробили логістику і це залишилося проєктом. Можливо, ще буде, тому що спектакль цікаво подивитися, він має візуальний і музичний ефект".
Василь Махно, український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець, член НСПУ. Фейсбук-сторінка Василя Махна
"Я би все-таки почекав перших кроків новообраного президента"
"Тривоги наші є від того, що новообраний президент під час виборчої кампанії багато декларував доволі таких радикальних нюансів, але я би все-таки почекав перших кроків новообраного президента і подивився, що буде. Тому то я цілком розділяю ці тривоги України, але так само сподіваюся на певне оптимістичне вирішення".
"Український простір є для мене надзвичайно важливим"
"Я ніколи не зачиняв за собою двері повернення. Я в багатьох інтерв'ю казав про те, що, можливо, можу повернутися і мешкати в Тернополі чи деінде. Для мене важливою є Батьківщина, мова. Це не пафос, не декларація, це, так би мовити, моя органіка. Я дуже люблю Тернопіль, почуваюся тут дуже природно. Тут минула моя молодість, ми творили тут нову літературу, бешкетували, пізнавали світ, себе. Це ти не можеш відкинути, забути. Побачимо, як буде. Але те, що український простір є для мене надзвичайно важливим, можу сказати цілком відверто".
Нагадаємо, Суспільне Культура публікувало есей Василя Махна, що увійшов до видання "Спіймати невловиме. Путівник світом есеїстики".
