Олегу Сіроштану всього 29 років. Мобілізований у квітні минулого року, він уже понад рік стоїть на захисті нашої держави і майже весь цей час на нулі — в самому пеклі, де земля змішалась з кровʼю.
До війни воїн-лісівник працював майстром лісопункту філії «Смілянське лісове господарство» на Черкащині. Наразі несе службу у 66 окремій механізованій бригаді, тримають Лиманський напрямок.
Молодий, але стійкий, як кремінь, тримається на рівні досвідчених військових і щоразу запевняє: «Все буде добре, інакше й бути не може!»
Про події і думки на фронті Олег говорить неохоче. Чи то сам намагається не брати близько до серця, чи то старається не травмувати цими історіями близьких людей.
«Це наша реальність, з якою потрібно боротись, а слова і розповіді тут зайві. Розповім після війни, коли переможемо», — каже лісівник.
Вдома на воїна чекає мама — пані Світлана.
«Син рідко виходить на звʼязок, адже там, на позиціях, це розкіш, якої в них нема. Але лиш як знайде десь безпечний пагорб, то відразу телефонує. Чекаю кожного дзвіночка, лише б почути «живий, здоровий мам», тоді і на серці спокійніше трошки», — розповідає мама захисника.
Раніше Олег частіше тримав звʼязок з колегами і друзями тримав. Перший час перебування на фронті багато потреб закривали саме колеги, рідні, друзі.
Воїн-лісівник впевнений, що невдовзі Україна вижене загарбників.
«Як тільки почуємо довгоочікуване і вистраждане «ми перемогли», у кожного українця розпочнеться новий етап життя — вільний, щасливий. Головне, щоб надалі всі завжди памʼятали, якою ціною нам далась свобода!» — каже воїн-лісівник.
Про це повідомляє Центральний лісовий офіс.
