За інформацією: Суспільне Вінниця.
Максим Гуль (ліворуч) разом із побратимом на службs. Фото з особистого архіву Максима Гуля
Чоловік служив на передовій після підписання контракту, працював у ППО та був піхотинцем на Харківщині та Донеччині. Під час бою на Сіверському напрямку, неподалік Серебрянського лісу Максим отримав поранення — поблизу вручив російський дрон.
"Ми відбивали штурми і допомагали в розвідці, нашим штурмовим екіпажам. Я виліз виставляти дрон і бачу — в мене щось летить. Я тільки встиг розвернутись трохи, встиг руками закрити лице. Не долетів до мене, може метр розірвався".
Максим в лікарні після поранення під Серебрянським лісом. Особистий архів Максима Гуля
Осколок дрона залетів Максиму під бронежелет: пробив ребро та легені, також уламки ампутували пальці на руках. Чоловік пробув в комі 10 днів.
У лікарнях його шукали дівчина Катерина Власюк та рідні хлопця.
"Ми за 5 хвилин до поранення спілкувалися. Потім пропав зв’язок. Я почала шукати номер мами. Він мені його не залишив. Командира залишив, мами — ні. Спочатку нам дали одну лікарню, ми знайшли його в іншій, і там дізналися всю правду, що він в важкому стані, в реанімації, в комі", — розповіла Катерина.
Один із осколків влучив Максиму в око, він частково втратив зір. Чоловік вчиться сприймати світ на дотик.
"В мене все в очах зараз чорне. Оцей кут на відстані метра півтора-два бачу чорні силуети і хіба що білий колір. Було зроблено три операції. З лівого подіставали осколки, зробили силіконову тампонаду, щоб око тримало свою форму. З правого теж видалили осколки. Там був сторонній предмет — плата дрона чотири міліметри".
Катерина Власюк допомагає Максиму Гулю в лікарні. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк
Після поранення поруч із Максим постійно перебувають або мама, або його кохана Катя.
"Тому що вночі потрібна йому допомога, зорієнтуватись в просторі, плюс він ще сам з тростиною не ходить, його потрібно супроводжувати до лікарів. Так само їсти. Зуби чистити допомагала, поголитися, одяг змінити, душ. Мені не виникло якоїсь складності, бо я знаю, що я йому потрібна і я поруч з ним.»
Максим і Катя товаришували понад шість років, але разом вирішили бути цьогоріч, 14 лютого.
"Почали зустрічатися по телефону. Я був на позиціях. Я кажу або — так, або — взагалі нічого не буде. То вона, каже, гаразд, давай. У нас як у всіх військових, все через відеодзвінки. По 7-8 відеодзвінків на день. Неважливо, що робиш, їсти готуєш, чи щось інше. У нас відеодзвінок. Єдине, що зупиняло, коли я на позиції був".
Катя та Максим. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк"Перша зустріч в реанімації. Поцілунок перший в реанімації. Військова романтика. З нею завжди класно, з нею спокійно, відчуваєш себе, своїм відчуваєш. Не потрібно масок, награних емоцій біля неї. Вона приймає мене такого, яким я є. І навіть після поранення не відмовилась, не втекла. Я їй за це вдячний дуже".
Суспільному Катерина розповіла, що вона завжди поруч біля коханого, щоб йому було комфортніше. Коли потрібно закапати поранені очі чи просто подати каву, вони разом долають усі труднощі. Максим додає, що "Власюк" їй бути не довго. Він мріє побачити реакцію коханої на його пропозицію бути разом усе життя.
"У відпустці планував зробити їй пропозицію. А потім вже на наступну відпустку. То і саме весілля. Але трошки плани не дочекалися. Як я сказав Каті, я хоч щось почну бачити, бо я хочу бачити твою реакцію, як ти будеш реагувати на пропозицію", — розповів оборонець.
