За інформацією: Суспільне Чернігів.
Військові, з якими попрощалися 16 вересня 2025 року на Чернігівщині. Сновська громада/Козелецька селищна рада/Ніжинська міська рада/Варвинська громада/Коропська селищна рада
На Чернігівщині 16 вересня попрощалися із бійцями — Русланом Червинським, Вадимом Дейнеком, Олександром Гусаченком, Сергієм Хажанцем та Русланом Аношенком.
Про це повідомляють у Сновській та Ніжинській міських радах, Козелецькій та Варвинській та Коропській селищних радах.
Руслан Червинський народився 30 травня 1983 році у місті Щорс (зараз Сновськ).
Руслан Червинський. Сновська міська рада
Закінчив Щорську загальноосвітню школу №1. Навчався в Чернігівському державному технологічному університеті за спеціальністю "Товарознавство та комерційна діяльність". Закінчив військову кафедру. Працював у галузі будівництва.
У серпні 2022 року Руслана Червинського мобілізували до лав Збройних Сил України.
"8 вересня 2025 року серце Героя не витримало випробувань і боротьби, воно перестало битися, залишивши по собі біль і невимовний сум".
Вадим Дейнеко народився 1 січня 1985 року в селі Сираї. Навчався в місцевій школі.
Вадим Дейнеко. Козелецька селищна рада
Після школи проходив строкову службу з 2003 року по 2004 рік.
Закінчив Академію патрульної поліції та деякий час працював у поліції міста Києва.
З 2005 по 2010 рік працював на ТОВ "БЕЙКЕРІ ФУД ІНДАСТРІ".
З 2010 по 2022 рік працював водієм у КП "Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Подільського району" в Києві.
Із початком повномасштабного вторгнення, 20 травня 2022 року, Вадима Дейнека мобілізували. Захищав Чернігівщину, Сумщину, був на Східному напрямку.
Під час військової служби, 11 вересня 2025 року, помер від ускладнення здоров’я,
Вдома на солдата чекали дружина, доньки, мати та батько.
Олександр Гусаченко народився 27 травня 1984 року в Ніжині. Навчався в Ніжинській загальноосвітній школі № 10.
Олександр Гусаченко. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
До вступу на службу, жив у рідному місті та працював сортувальником на Броварському алюмінієвому заводі.
Олександр долучився до Збройних сил України 18 жовтня 2024 року. Служив у 71-й окремій єгерській бригаді.
З 1 грудня 2024 року військового вважали зниклим безвісти. Він загинув під час виконання бойового завдання під населеним пунктом Веселий Гай, що на Донеччині.
Приятель загиблого Анатолій Глушко згадує, що Олександр був добросовісною людиною.
"Він працював у мене кілька років тому. Хороший хлопець був, роботящий і добросовісний, чистоплотний. Досі всім кажу: вчіться у Сашика, він був педант, у нього завжди все чисто, у рядочок. Мав гарне почуття гумору: його крилаті вислови ще досі в нас живуть"
Прощання із захисником Олександром Гусаченком. Суспільне Чернігів / Анна Авраменко
Поховали Олександра Гусаченка на Козирівському кладовищі в Ніжині.
У нього залишилися дружина, дві доньки та рідний брат.
Сергій Хажанець народився 19 травня 1985 року у Варві.
Сергій Хажанець . Варвинська громада
Навчався у Варвинській школі, здобув професію муляра в Ладанському професійно-технічному ліцеї. Проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Працював у пожежній частині Гнідинцівського ГПЗ, а згодом — у СТОВ "Дружба-Нова".
Брав участь в антитерористичній операції.
У травні 2022 року Сергія був призваний до Збройних Сил України. Спочатку проходив службу у третьому відділі Прилуцького РТЦК та СП, а з січня 2023 року став воїном однієї з військових частин. Виконував бойові завдання у званні солдата.
"9 вересня 2025 року на Донецькому напрямку Сергій Хажанець здійснив подвиг — взяв на себе удар ворожого дрона, врятувавши життя п’ятьох побратимів. Ціною власного життя він зберіг їхні, і сьогодні вони, хто вже у строю, а хто ще у шпиталі, продовжують боронити рідну землю", — пишуть на сторінці громади.
Поховали Сергія Хажанця у Варві.
16 вересня у громаді оголосили День жалоби.
Руслан Аношенко народився 6 липня 1981 року у Вільному, що на Коропщині. Захоплювався спортом, особливо легкою атлетикою. Займався бігом на довгі дистанції в Коропській ДЮСШ, був призером чемпіонату області з легкої атлетики.
Руслан Аношенко. Коропська селищна рада
Здобув освіту в Чернігівському педагогічному університеті за фахом "Фізична культура і туризм". Працював у різних сферах, а востаннє – у сільськогосподарському товаристві "Агрольон". Саме звідти він добровольцем вирушив боронити Україну.
Військову службу розпочав 23 березня 2023 року. Протягом весни-початку літа пройшов підготовку у навчальному підрозділі за фахом механіка-водія, був командиром бойової машини. Восени 2023 року пройшов навчання за програмою підготовки снайперів. Служив стрільцем 30-тої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
У травні 2024 року Руслан Аношенко за станом здоров’я залишив військовий шлях.
Помер захисник 15 вересня 2025 року.
Поховали воїна у рідному селі.
У нього залишилися мама, брат та син.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися з чотирма захисниками
