На Чернігівщині в останню путь провели п’ятьох захисників України

За інформацією: Суспільне Чернігів.

Військові, з якими попрощалися на Чернігівщині 16 та 17 грудня: Юрій Веременко, Олександр Грищенко, Віктор Мазняк, Олександр Галичкин, Микола Супрун. Носівська міська рада/Куликівська селищна рада/Городнянська міська рада/Батуринська громада/архів родини загиблого

На Чернігівщині 16 та 17 грудня поховали п'ятьох захисників України: Юрія Веременка, Олександра Грищенка, Віктора Мазняка, Олександра Галичкина та Миколу Супруна.

Про це повідомили Носівська, Куликівська, Городнянська та Батуринська громади на своїх сторінках у Facebook. Також інформацію надали старший науковий співробітник Чернігівського військово-історичного музею, заслужений працівник культури України Сергій Лаєвський та дружина одного з загиблих.

Юрій Васильович Веременко народився 1 січня 1980 року у Носівці. Там він виріс. Закінчив міську школу №5. Професійну освіту автомеханіка здобув в ПТУ Ніжина. Працював в приватній компанії, де займався обслуговуванням заправних станцій по всій Україні.

Юрій Веременко. Носівська міська рада

З 24 лютого 2022 року Юрій став на захист України у лавах І танкової бригади, в механізованому батальйоні. Спочатку він разом з побратимами боронили рідний Чернігів. Потім воював на різних напрямках.

У боях на Авдіївському напрямку Юрій зазнав серйозного поранення. Після нього в тілі захисника залишилися осколки.

Після реабілітації боєць знову повернувся на Донбас. Там знову зазнав поранення. Потім була довга реабілітація.

"Однак цього разу стан здоров’я був таким, що продовжувати службу було неможливо. Отож, минулого року Юрій Васильович повернувся до цивільного життя, у свій колектив на роботу, де його чекали", — згадують чоловіка у громаді.

Загинув Юрій Веременко 15 грудня 2025 року в ДТП, коли був в черговому відрядженні по роботі. Поховали захисника на кладовищі у Носівці.

Олександр Віталійович Грищенко народився 20 січня 1991 року в місті Горлівка Донецької області. У 1993 році родина переїхала до Куликівки. З 1 по 9 клас навчався в Куликівській загальноосвітній школі. Після чого вступив до Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької на відділ духових інструментів.

Олександр Грищенко. Куликівська селищна рада

Ще з дитячих років активно брав участь в житті музичної школи та художній самодіяльності при будинку культури під керівництвом Срібного Віктора Михайловича. Був одним із перших учасників самодіяльного духового оркестру (при будинку культури).

У жовтні 2011 року Олександра призвали на строкову військову службу. 27 вересня 2012 отримав звання старший солдат.

20 грудня 2021 року підписав контракт та долучився до лав ЗСУ.

З початку повномасштабного вторгнення захищав Чернігівщину, далі Донеччину. У вересні 2022 року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час обслуговування танку зазнав бойової травми.

Далі був тривалий період лікування та реабілітації. Внаслідок поранення, пов’язаного із захистом Батьківщини, Олександру встановили ІІІ групу інвалідності.

Мав статус УБД.

На початку 2025 року пройшов навчання за програмою підготовки "Суміщений курс підготовки командира танка" та став інструктором навчального курсу (колективної підготовки) школи танкістів.

15 грудня дорогою на службу на Краматорський напрямок Олександр Грищенко помер внаслідок гострої серцевої недостатності.

Віктор Іванович Мазняк народився 1 травня 1994 року. Його дитинство та юність минули у Городні. Він закінчив місцеву школу №1. Потім навчався у Чернігівському радіомеханічному технікумі, де опанував фах програміста, а згодом — здобув вищу освіту.

Віктор Мазняк. Городнянська міська рада

З початком повномасштабного вторгнення Віктор долучився до лав територіальної оборони. Згодом його мобілізували до Збройних Сил України.

У вересні 2025 року Віктор зазнав тяжких поранень. 14 грудня 2025 року захисник помер.

Поховали бійця у Городні.

Олександр Ігорович Галичкин народився 22 грудня 1995 року у Києві. У дитинстві разом із батьками переїхав до села Матіївка, яке стало для нього рідним домом.

Олександр Галичкин. Батуринська громада

Навчався у місцевій школі. Потім працював на різних підприємствах.

У 2016 році створив сім’ю, разом із дружиною виховував сина Владислава. У 2018 році Олександр взяв на себе опіку над молодшим братом Єгором.

До Сил оборони Олександр Галичкин долучився в перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року.

Загинув боєць 11 грудня 2025 року, під час виконання бойового завдання.

Поховали воїна у рідному селі.

Микола Вікторович Супрун народився 21 травня 1999 року у Носівці. Своє дитинство і юність він прожив у Снігурівці.

Микола Супрун. Архів родини загиблого

Пізніше переїхав до Чернігова, де став військовослужбовцем. Саме тут Микола створив родину і став батьком сина.

З початком повномасштабного вторгнення Микола продовжив служити. Воював на різних напрямках.

Як згадує дружина бійця Анастасія, востаннє вона з ним спілкувалася 8 грудня зранку, пізніше стало відомо, що саме в цей день Микола Супрун загинув. Сталося це біля села Павлівка на Сумщині.

Поховали воїна 16 грудня у Ялівщині.

У нього залишилися дружина, дворічний син, мати, брат і сестра.

Читати ще

Читати ще

На Чернігівщині попрощалися з кулеметником Геннадієм Москальцем, який загинув на фронті

Новости Украины