За інформацією: Суспільне Вінниця.
Волонтерки «Ластівок» плетуть маскувальну сітку. Колаж зі світлин Тетяни Чолак
Писарівська волонтерська група "Ластівки" з Ямпільської громади на Вінниччині за два дні виготовляє одну маскувальну сітку розміром 8 на 6 м. Працюють п’ять днів на тиждень по п’ять годин щодня. Від початку повномасштабного вторгнення на їхньому рахунку вже понад 1100 сіток. Стабільно працюють десять жінок пенсійного віку. Найстаршій "ластівці" — 85 років.
Про це Суспільному розповіла очільниця волонтерської групи Тетяна Чолак.
"Сітки виготовляємо великих розмірів, здебільшого 8 на 6 м. Основи та спандбонд закуповуємо за донати односельчан або отримуємо як благодійну допомогу матеріалами. Рулони нам також дарували. Мали замовлення і на сітки 15 на 7 та 15 на 8 м для маскування засобів ППО: для них потрібні широкі та довгі сітки", — розповіла Тетяна Чолак.
Хата, у якій збираються волонтерки. Фото Тетяни Чолак
Збираються волонтерки у сільській хатині, якій понад 108 років.
"Це ліплена хата моєї тітки Василини Винигдівни. Вона не мала дітей, тож хата дісталася у спадок моїй доньці. З початку повномасштабної війни і до 4 жовтня 2025 року ми працювали у сільському клубі. Через аварійну грубку були змушені переселитися. Тут зробили невеликий косметичний ремонт, і тепер маємо враження, що це приміщення ніби рідне. Ремонт робили в холоді — не встигли впорядкувати подвір’я, лише всередині створили зручність і тепло. Допомагає староста Ігор Поповський, який забезпечує нас дровами та вугіллям. Зараз нам тут дуже тепло і комфортно", — сказала волонтерка.
Жінка розповіла, що на початку війни, коли працювали у клубі, робота тривала з 8 години ранку до 2 ночі — у три зміни. Усім селом збирали тканину: возили тачками й велосипедами — хто чим міг, аби плести сітки для захисників.
Волонтерки «Ластівок» плетуть маскувальну сітку. Колаж зі світлин Тетяни Чолак
Згодом актив волонтерів самоназвався "Ластівками". Планують зробити відповідний розпис і на стіні будинку.
"Ми "Ластівки". Ластівка — це пташка, яка будь-де звиє собі гніздо. Це весна і радість, і вона попри все повертається до своєї хати, до свого гніздечка. Навіть якщо воно зруйноване чи зайняте "горобцями-окупантами", ластівка звиє інше, але біля рідної оселі. Так само ми відправляємо наші сітки, щоб усі воїни повернулися додому. Кожна сітка благословляється. Кожна — з молитвою. Я кажу просту, але щиру молитву: "Господи, допоможи нашим дітям, збережи захисників, захисти їх, зроби їм оберіг. Збережи їх і їхню техніку… Амінь", — розповіла Тетяна Чолак.
Раніше, за її словами, маскувальні сітки "Ластівки" передавали до ямпільських волонтерів для відправок, а згодом почали самі адресно надсилати захисникам, зокрема односельцям.
"Відправляла з села, бо у нас є філія Нової пошти, брала промокоди. Ми надсилали не лише сітки. У перший рік війни за один раз відправили посилки загальною вагою до 950 кг. Це було 11 посилок. Посилка призначалася односельчанину, але я завжди кажу: на фронті немає чужих дітей — усі наші. Вони захищають не лише Писарівку чи Ямпіль, а всіх нас, тому не маємо ділити на "наших" і "ваших". Там усі наші".
Маскувальні сітки. Фото Тетяни Чолак
Нещодавно "Ластівки" збирали допомогу: три маскувальні сітки, теплий одяг, сокири та кирки. Збір оголосили під гаслом "Без лома нема пролома" для військового, який служить на Покровському напрямку. Посилку з Ямполя йому надішлють рідні.
Тетяна Чолак розповіла, що всі жінки, які приходять плести сітки, як одна велика сім’я: можуть жартувати, плакати й молитися разом.
"Я не раз казала дівчатам: ми прийшли сюди в’язати сітку з доброю душею, щоб діти знали — сюди вкладено серце. Ми згуртовані вдома, але нас тягне сюди. Коли була ожеледь, одна "ластівка" казала: "Я дуже хочу на сітки. Візьміть мене на роботу". А коли написала у групі, що дорога стала кращою, то прийшли і працювали".
Прапор, який волонтеркам передала 53 бригада. Фото Тетяни Чолак
Наймолодшій "ластівці" — 56 років, а найстаршій, Нелі Фомівні, 85.
"Мене не лякає погода. Ходжу своїми ногами і завжди приходжу. Півтора місяця пропустила, бо мала роботу вдома — там теж треба. Колектив у нас дружній, я тут найстарша. Коли плету сітки, відчуваю великий біль, бо нашим дітям там холодно, а ми повинні тут трудитися, як можемо. Мені вже є віку, але дякую Богові, що маю здоров’я і можу допомагати", — сказала Неля Фомівна.
"До складу "Ластівок" входять: Валентина Мельник, Тетяна Кулик, Тетяна Ганзюк, Ольга Слончак (двоє онуків на війні), Галина Фіщук (двоє дітей на війні), Неля Маланчук, Ніна Руда (два сини у війську), Ніна Гуменюк, Лідія Василишина, Валентина Фіщук, Тетяна Шабльовська, Рита Задвірна, Тамара Кириленко, Ніна Цимбал, Щекіна Тамара, Тетяна Бабій, Лідія Руда, Валентина Пінтя та Катерина Цуркан, син якої особисто заходив провідати "Ластівок", — сказала Тетяна Чолак.
Прапор, який волонтеркам передали захисники. Фото Тетяни Чолак
Стіна у волонтерській хаті обвішана прапорами та подяками від військових частин за їхню працю. Прапор, зокрема, особисто передав Герой України Володимир Байло від 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Є календар — від 55 окремої артилерійської бригади "Запорізька Січ", якій відправляли сітки через групу 4.5.0. Є подяки та прапори від 37 окремої бригади морської піхоти, від 230 окремого батальйону 128 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ та інших підрозділів.
