За інформацією: Суспільне Чернівці.
Анатолій займається з іншими відвідувачами у спортзалі. Суспільне Чернівці
Власноруч зроблений тренажер. Суспільне Чернівці
Виконував "інтернаціональний обов'язок"
Анатолій був військовим-десантником радянської армії. Роки його служби припали на війну в Афганістані, де він пробув з 1986 по 1988 рік. Перший рік Анатолій був командиром взводу в танковому батальйоні, а потім служив у батальйоні десантного забезпечення — возили до Кабула продукти, пальне та боєприпаси.
Тепер школярі, які приходять у спортзал до Анатолія мало знають про війну в Афганістані, а коли вони запитують, що саме Анатолій там робив, він не може знайти відповіді. Чоловік пішов на війну, бо був військовим та підкорився наказу радянської влади — виконати свій інтернаціональний обов'язок.
"Мало людей було, які підняли руку і сказали: "Я хочу". Туди ніхто не хотів. Дітей забирали насильно. 18 років виповнилося — будь добрий, їдь в Афганістан. Я знаю і говорю вам відкрито, що і в той час вважали, що та війна не потрібна була нікому. Ми не бачили, що ми служили для України, для Батьківщини", — розповідає Анатолій.
Карта Афганістану з позначками, де служив Анатолій та інші військові з Сокирянської громади. Суспільне Чернівці
Перший експонат у музеї — власна форма
У своєму ж будинку Анатолій вирішив започаткувати музей. З часом кімната наповнювалася експонатами — їх жертвували місцеві. Але першою на стіну Анатолій повісив свою форму десантника. Її він досі одягає двічі на рік — 15 лютого, у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 15 травня, у день виводу військ з Афганістану.
Анатолій каже, що тепер це вже історія, а музей існує для того, щоб з неї зробили висновки. Тепер чоловіку боляче, що воїнів-афганців називають завойовниками.
"Це був такий час, у мене навіть рекламка така є з написом: "Час вибрав нас". То був час такий. Тоді дитину від мами відняли, від жінки — чоловіка. А я поїхав як військовий, руку приклав до чола, і сказав: "Єсть!" Я б не сказав, що афганці — завойовники, тому що вони виконували наказ керівництва тодішнього", — каже Анатолій.
Форма Анатолія. Суспільне Чернівці
"Честь і хвала сучасним військовим"
Якщо мету війни в Афганістані Анатолій не розумів, то вже під час повномасштабної війни сам хотів долучитися до оборони України. Анатолій, приховавши від дружини, поїхав у військкомат у Новодністровську, щоб долучитися до ЗСУ на початку великої війни. Але Анатолія не взяли через поважний вік.
Проте він долучався до плетіння сіток, а також допомагав облаштовувати бомбосховище.
"Люди воюють, а ми — тут. Мене так і не взяли на війну, але я вирішив допомагати отак готувати молоде покоління у спортзалі".
Експонати у музеї Анатолія. Суспільне Чернівці
Анатолій у спортзалі. Суспільне Чернівці
Читати ще
Читати ще
«За себе не переживав. Думав, аби лиш їх врятувати»: буковинець про порятунок багатодітної сім’ї під час пожежі
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
