За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Патронатні сім’ї, виховання дітей, Валентина Лимар, Тернопільщина, травень 2025. Суспільне Тернопіль
Життєві обставини, коли дитину треба прилаштувати в сім'ю тимчасово, під час війни виникають все частіше і дітей віддають у патронатні сім'ї. Як це працює на Тернопільщині — розповіла Українському радіо Тернопіль регіональна представниця проекту "Родина для кожної дитини. Розвиток сімейного патронату" Валентиною Лимар.
За її словами, патронат — це швидка допомога дитині, яка опинилась в складних життєвих обставинах на той період, коли її рідні, біологічні батьки зможуть подолати цю ситуацію, або коли служби у справах дітей підшукають нову сім'ю.
"На Тернопільщині послуги патронату зараз надає 11 сімей. І от одинадцята сім'я була створена 6 травня, підписали угоду. Сім’я проживає у Скалацькій громаді. Знаючи всі ці патронатні сім'ї дуже близько, я хочу сказати, що це люди, які мають любов до дітей і готові їм допомогти. Патронат — це не усиновлення, не опікунство, це тимчасове влаштування в сім'ю дитини, яка опинилася в складних життєвих умовах", — сказала жінка.
Валентиною Лимар розповіла про одну з дітей, яку прилаштувати у патронатну сім’ю.
"В дитини померла мама. Виявилось, що у дитини на сьогодні діабет. На фоні стресу у неї піднявся дуже високий рівень інсуліну і якщо б ми цю дитину влаштували в інтернат, то це був би ще один стрес. Тоді служби у справах дітей шукають або патронатну сім'ю, або будинок сімейного типу. Ну, в крайньому випадку, в нас є реабілітаційний центр на Стрімкій".
Патронатні вихователі, зазначила представниця проекту, це люди, які вже пройшли навчання і знають, як себе вести в певній ситуації.
"Коли до них приходять діти, то патронатні вихователі знають, як говорити, як пояснити, що це не просто тимчасово, а що діти у них гостюють. Для дитини це зовсім інше. Бо часом є питання: "що робити, якщо дитина звикає?". Попередньо планували, що влаштування дітей в патронатну сім'ю мало бути на три місяці. Але почалися військові дії, і термін продовжується від трьох до шести місяців, поки служби у справах дітей підшукують родину".
За словами Валентини Лимар розповіла, хто може бути патронатним вихователем.
"Це може бути повнолітня людина, яка хоче виконувати обов'язки патронатного вихователя. "Патронат" — це підтримка і професійний догляд для дитини, це сімейне середовище. Вихователі враховують всі потреби й інтереси дитини, адже в неї можуть бути проблеми, про які раніше не знали. Так в одну з патронатних сімей влаштували дитину, якої були кілька проблем, та патронатна мама зауважила іншу проблему і одразу звернулася до тернопільських лікарів. Діти із патронатних сімей ходять до школи, їхні інтереси враховують відповідно до можливостей. Так, патронатні вихователі із Великодедеркальської громади помітили, що дівчинка схильна до творчості й влаштували її в гуртки. Вихователі вчать елементарному: як правильно їсти, митися, якщо це маленькі діти, як правильно себе поводити в різних ситуаціях. Перед цим, як стати патронатним вихователем, кандидати проходять навчання, що дуже важливо".
Валентини Лимар зазначила, що патронатні сім’ї завжди під постійним супроводом служб у справах дітей в громадах, центрів соцслужб або центрів надання соціальних послуг.
"Патронатні батьки можуть зразу звернутися в одну з цих служб, які запропонують психолога, чи медичного працівника, або й додаткового педагога. Інколи навіть надають інклюзивну допомогу".
Представниця проекту "Родина для кожної дитини. Розвиток сімейного патронату" зазначила, що є деякі категорії людей, які не можуть бути патронатними вихователями.
"Патронатним вихователем не може бути особа, яка виховує власну дитину до трьох років, хвору дитину з ураженнями нервової системи чи тяжкими вродженими вадами, або дитину з інвалідністю групи. Не можуть бути патронатними вихователями ті, хто вже є опікунами, прийомними батьками, чи батьками-вихователями. Таке ж обмеження є для людей, обмежених у дієздатності, або визнаних недієздатними. Не можуть бути патрронатними вихователями особи, позбавлені батьківських прав і особи, які перебувають на обліку та які самі в сімейних складних обставинах. Те ж саме стосується осіб, які перебувають під слідством, стоять на обліку в психоневродиспансері або на обліку в поліції, засуджені за кримінальні правопорушення. Якщо жінка сама виховує дитину, то вона може бути патронатних вихователем, але повинна мати помічника. Це може бути її мама, старша дочка, подруга чи сусідка".
Валентини Лимар сказала, що патронатні вихователі за виховання дитини отримують зарплату, торік її збільшили майже вдвічі і зараз вона становить три мінімальних зарплати, також нараховують соціальний стаж.
"Коли в сім'ї є троє, четверо дітей, однозначно, і ще плюс біологічні діти, то має бути помічник. Торік держава запровадила допомогу і помічнику, це одна мінімальна зарплата. Але це є домовленість між патронатним вихователем і його помічником. І з 2024 року ввели оплачувану відпустку для вихователя: за ці три місяці — відпустка 10 днів. Держава дає кошти і на утримання дитини, залежно від її статусу, від 2,5 до 3,5 прожиткових мінімумів. Якщо дитина має інвалідність, чи філоінфекцію, якщо дитина йде до року, то до цієї суми додається ще 10%".
Тому що основна мета проекту — захист прав дітей і можливості зростання кожної дитини в сімейному середовищі, — сказала Валентини Лимар. Вона також розповіла, як стати патронатним вихователем:
"У кожній громаді є служби у справах дітей, туди і треба звертатися. На допомогу приходять знову ж таки центри надання соціальних послуг або центри соціальних служб. У них є просто покрокова інструкція. Боятися нічого, я вже, як сказала, це надзвичайно професійні люди, які працюють для того, щоб забезпечити захист прав інтересів дітей".
