За інформацією: Суспільне Вінниця.
Відкриття меморіальних дошок у пам’ять про Сергія Перегончука та Василя Мазура. Фото: Суспільне Вінниця
У Калинівці на Вінниччині відкрили меморіальні дошки полеглим захисникам Сергію Перегончуку та Василю Мазуру. Їх встановили фасаді гімназії, де вони навчалися.
Після урочистого відкриття рідні загиблих воїнів висадили дуби – у пам’ять про оборонців.
Фото: Суспільне Вінниця
Старший лейтенант бригади "Червона калина", командир взводу – Сергій Перегончук загинув 26 лютого 2023 року у боях за село Спірне на Донеччині. Йому було 45 років.
"Ми всі були в підвалі, а радіостанція туди не діставала – стояла вище, на сходах. І, коли працювала артилерія, він піднявся нагору, бо його викликали. Прилетів снаряд 152-го калібру. Осколок влучив йому в шию", – розповідає побратим захисника, військовослужбовець Юрій.
Фото: Суспільне Вінниця
За його словами, Сергій був надійним побратимом та хорошою людиною.
"Служив із Сергієм ще із 2021 року, як тільки прийшов у лави Нацгвардії. Ми з ним разом виїжджали на Київщину, у Київ. Завжди з людьми був, завжди допомагав, як потрібно. Людина щира" , – каже Юрій.
Василь Мазур на момент повномасштабного вторгнення працював у Польщі, у червні повернувся в Україну та добровольцем вступив до лав 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Про це розповідає речник бригади Сергій Цехоцький.
Фото: Суспільне Вінниця
На фронт Василь потрапив у листопаді. Спершу ніс службу на деокупованій частині Херсонщини, далі – у складі підрозділу на Донеччині. Загинув 4 грудня 2022 року неподалік села Водяне. Їхню позицію атакував ворожий беспілотник.
"Добре його пам’ятаю незважаючи на те, що наш колектив дуже великий. Повз нього не можна було пройти. Він настільки гарно показував і описував, що таке українець, український козак. Сильний, гарний, абсолютно мирної професії. "Кухар" ми на нього казали", – розповідає Сергій Цехоцький.
Обидва захисники поховані на Алеї героїв міського кладовища. Сюди дружина Сергія Перегончука – Ольга, приходить щотижня. Розповідає, що їхнє кохання зародилось на початку війни з Росією – у 2014-ому. Вона ж і забрала її чоловіка.
"Я не можу його згадувати без посмішки. Чоловік він був дуже уважний, дуже романтичний. Не забував ніколи про свята й дати. Сергій міг складати вірші просто на ходу про все: про камінчик, про травичку, про кожного. Він дуже хотів жити, хотів любити. Залюблював мене, дітей. Він був дуже гідним. Його гарно виховали і сам був дуже принциповим", – розповідає Ольга Перегончук.
Фото: Суспільне Вінниця
Василь Мазур так і не встиг одружитись. На його могилу мама Оксана Мазур приходить із нареченою.
"Я його просила: "Не їдь, не їдь, дитино. Я розумію, але ж 21 рік, ще не прожив. Ніколи не казав: що, де і як. Говорив: "Все в мене в добре", – каже Оксана Мазур.
Будували плани на майбутнє, хотіли відкрити кав’ярню, а ще мріяли про родину, двох синів та собаку. Втім, не судилося , каже наречена Зінаїда.
"Я за ним була маленька дівчинка, яка нічого не боялася. Він був старшим своїх років, думав глибше своїх років. В нього було багато планів, багато мрій. Основна – відкрити кав’ярню Хотіли щось своє маленьке мати. Мріяли жити в Закарпатті, мати сербернара, двох синів. Одного мали назвати Нестор – в честь його кумира Нестора Махно", –говорить Зінаїда Назаренко.
Фото: Суспільне Вінниця
На могилах оборонців майорять прапори України. Від початку повномасштабного вторгнення, за словами очільника громади Василя Поліщука, у боях за незалежність Батьківщини полягли 79 мешканців Калинівської громади.
Фото: Суспільне Вінниця
