Ніжинська вища школа має довгу історію. Вона походить від Гімназії вищих наук. Це був навчальний заклад нового типу. Не гірше за тогочасні європейські університети. Засновниками цієї Гімназії стали брати Безбородьки – Олександр та Ілля. Але чому саме вони вирішили стати меценатами? Чому саме Гімназія?
XVIII століття складний час в історії української держави – Гетьманщини. Після гетьмана Мазепи, російські царі з кожним разом забирали все більше прав. Навіть, посада гетьмана, то скасовується, то відновлюється. Козацька старшина, не маючи після Карла ХІІ, впливових союзників закордоном, намагається саботувати найбільш руйнівні ініціативи з Петербургу. Використовуючи особисті та родинні зв’язки вони занурюються у палацові інтриги, щоб поліпшити становище батьківщини. Завдяки, цьому вдалось продовжити автономію ще майже на століття.
Але в медалі був і зворотній бік. Родичання з петербурзькою аристократією оберталось розмиванням української шляхти. Вона вже погано помічала, де закінчуються власні інтереси, а де починаються інтереси імперій. Та охоче використовувала найбільш амбітних та талановитих нащадків козацьких родів. Давала їм щедру винагороду, створювала кар’єрні можливості. Використовувала їх старі образи та бажання зробити кордони Гетьманщини безпечними, щоб ті стали знаряддям проти польської шляхти та Османської імперії.
За таких умов формувались брати Безбородьки. Їх дитинство та молодість припала на часи, коли було скасовано посаду гетьмана. Невдовзі, у 1768 році, Російська імперія розв’язала війну з Туреччиною. Українські землі опинились в епіцентрі подій. Обоє брати взяли в ній участь. Якщо молодший, Ілля Безбородько, проявив себе більше як воїн, то старший, Олександр мав більше хисту до організації та урядування. Він зразково вів канцелярську рутину. В 1768-1773 роках був навіть наказним полковником Ніжинського полку – одного з найважливіших для Гетьманщини.
Зразкова робота та ділові якості сприяли увазі до його персони. Ззовні геть не показний товстун, але при цьому чудовий організатор. Секрет його успіху – працьовитість та старанність в поєднані з живим розумом та гарною пам’яті. Завдяки цим якостям, незамінними для будь-якого секретаря, він став просуватись по службі. При цьому не забував про родичів та земляків брата Іллю Безбородька, друга Петра Завадовського, родину Кочубеїв, з якою був пов’язаний через сестру Уляну. Взагалі, Безбородьки були дуже приязними до всіх земляків. Їх будинки були завжди відкритими. Неодноразово виручали одне одного у ворожому петербурзькому оточенні.
Водночас, з роками Олександр Безбородько все більше і більше занурюється в імперські справи. Ставши секретарем Катерини ІІ він сумлінно, часом занадто, виконує свої обов’язки. Комплекс роздвоєності козацької старшини сповна проявляється у його діяльності. Розумом з імперією, а серцем з Гетьманщиною. При цьому локальний патріотизм завжди був у затінку службових інтересів. Працьовитому Безбородьку доводилось тримати в голові купу фактів, поки Катерина проводила час з фаворитами.
Як син доби Просвітництва він вірив у людський розум та вдосконалення. Саме ідея просвітників про універсальні цінності розумного устрою підштовхнула його служити імперії. Але реалії викликали критику. Брат Ілля з 1780-х років був членом масонської ложі. Щодо самого Олександра Безбородько таких явних згадок немає. Проте, не виключено, що він поділяв погляди брата. Масони вірили у покращення світу через самовдосконалення, зокрема, освіту.
Це було особливо актуально для України. Після скасування Гетьманщини існуюча система освіти, навіть для старшинських родин була зруйнована. Щоб отримати сучасну освіту треба було їхати до імперських столиць або закордон. Це не всі могли собі дозволити. Так українська шляхта втрачала можливості в управлінні власним краєм перед чужинцями. Щоб цьому завадити потрібно було створювати навчальні заклади нового типу.
У своєму заповіті Олександр Безбородько заповів кошти на створення навчального закладу. Розпорядником його волі став брат Ілля, який почав будівництво та створення Гімназії. Місцем її створення стала ніжинська садиба Безбородька. Колись тут було урочище, що належало небожу Мазепи Івану Обідовському. Можливо, це місце було обрано невипадково? Хтозна.
В задумі було створення закладу рівня університету. Але влада Російської імперії не могла це допустити. Поява справжнього університету в колишній Гетьманщині посилила б прагнення до автономії та незалежності. Тому засновники пішли на хитрощі: назвали майбутній заклад «Гімназією», а навчальну програму розробили на рівні тогочасних університетів. Ось і перший приклад вільнодумства. Вільнодумства, що стане візитівкою ніжинської Гімназії.
На фото Князь Олександр Безбородько
На фото Граф Ілля Безбородько
Герб родини Безбородько. Девіз латиною «Labore et Zelo» («Працею і старанням») – життєве кредо Олександра Безбородько
Будівля Гімназії вищих наук у Ніжині, ХІХ століття
(Далі буде)
Володимир Баров, історик.
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram Viber Facebook Instagram Теги: Наша історія, Ніжинські вільнодумці, Гімназія братів Безбородьків
