За інформацією: Суспільне Чернівці.
Військовослужбовець Віталій Джумига. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Спочатку військового евакуювали до стабпункту в Суджі, звідти перевезли до лікарні в Суми, де й вже прийняли рішення ампутувати частину ноги.
"Нижче коліна я вже не відчував ногу тому її ампутували. Після Сум мене перевели у госпіталь у Львові, після того – в Чернівці, а вже з Чернівців я потрапив сюди у Вашківці", – розповідає "Джим".
Після ампутації майже все дається важче
Військовий проходить реабілітацію у Вашківецькій лікарні. Зараз він вперше після отримання протеза тренується з тренажерами, які покращують координацію та реакцію.
"До повномасштабного вторгнення я серйозно не займався, але мені дуже подобався такий вид спорту як бокс. Переважно ходив на майданчики для себе – турнік, бруси. Після ампутації майже все дається важче, тому що є ще й інше поранення, в моєму випадку – це рука, яка вже не така сильна як була до цього. Зараз вона дуже слабка і навіть іноді не можу тримати тарілку", – розповів Віталій.
Віталій Джумига тренується на брусах. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
Віталій перебуває на реабілітації понад два місяці. Кілька днів тому отримав протез і вже починає поступово тренуватись на ньому.
"Звісно, деякі тренажери не можеш використовувати, деякі призначені тільки для тренувань з протезом. З цим всім знижуються результати дуже сильно. Результати, які були до поранення – важко дійти до них", – каже військовий.
Чим вища ампутація, тим менший рівень активності
Рівень активності у людей з втраченою кінцівкою залежить від того, наскільки висока сама ампутація, розповідає реабілітологиня Тетяна Кайнак. За її словами, коли людина тренується з протезом, ризик травм зменшується.
"Якщо це дуже коротка ампутація, звичайно, буде знижений рівень активності, якщо це гомілка, то буде дозволяти більш мобільний спосіб життя. Без протеза, звичайно, не всі вправи підходять. Якщо це з протезом, то буде легше, але знову, дивлячись який протез і як його можна пристосувати до тих чи інших вправ, чи тренажерів і так далі", – розповідає реабілітологиня.
Віталій Джумига виконує вправи на протезі. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
"Поки що не звик, такі незрозумілі відчуття, але потрошки ходимо – походив, потім посидів, відпочив і знову рухаюсь потрохи, але знову ж таки з милицями, щоб розподіляти вагу. Сильно навантажувати поки що не можна", – каже Віталій.
За словами військового, коли він лежав у лікарні, то у нього не було змоги та бажання, щось робити, адже через лікування не міг займатися фізично.
Віталій Джумига з протезом. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
"Після двох тижнів починає боліти спина, тому що м'язи не працюють. Просто лежиш, при чому спочатку було так, що я не міг навіть спати на боці, тільки на спині. Я не міг перевертати ногу зовсім. І це коли ти нічого не робиш, воно психологічно давить", – розповідає Джумига.
Ампутація – це не кінець життя
Військовий родом з Одещини. Після повернення у Чорноморськ Віталій планує займатись спортом на рідних майданчиках. Каже, у його місті вже є облаштований адаптивний спортмайданчик для людей з інвалідністю.
"Ампутація – це не кінець життя. Для мене це навіть початок якогось нового життя. Так, треба звикнути, але головне не лежати на одному місці, не сидіти, а рухатись. Неважливо, який це спорт, навіть просто ходити, десь гуляти, свіже повітря", – каже Віталій Джумига.
Віталій Джумига тренує вправи для боксу. Суспільне Чернівці/Ольга Галіцина
На Буковині спеціально облаштованих майданчиків для адаптивних тренувань немає, розповів Суспільному начальник управління з питань ветеранської політики ОВА Валерій Вівчарюк. Натомість ветерани можуть безплатно займатись у групах карате чи боксу, які проводять спеціально для них.
Читати ще
Читати ще
Історія колумбійця, який служить в бригаді «Хартія» й реабілітується у Чернівцях
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
