За інформацією: Суспільне Вінниця.
24-річний пілот Повітряних Сил ЗСУ. Facebook/Командування Повітряних Сил ЗСУ
Понад 200 бойових вильотів — саме стільки підіймався у небо 24-річний пілот Мі-8 для виконання завдань за майже чотири роки повномасштабного вторгнення.
Його історію розповіли на Facebook-сторінці Командування Повітряних Сил ЗСУ. Інтерв'ю провели в одній із вінницьких кав'ярень, з метою безпеки імені пілота не називають.
Перший бойовий виліт, за словами захисника, відбувся на Херсонщині, під Антонівським мостом у 21 рік. Тоді ж зміг успішно влучити у ціль. На той час він був наймолодшим бойовим пілотом Повітряних Сил.
"Чого уже тільки не було: ПЗРК, FPV-дрони, рейди вглиб, удари по командних пунктах. Але найбільше запам’ятався саме перший удар. На словах усе звучало просто. Під Антонівським мостом — ворожі плавзасоби, замасковані у норах під опорами. Їх потрібно було знищити. А разом із човнами – і живу силу противника. Страх був, але тільки до того, як сів у кабіну. Потім — холодний розум і робота", — розповів пілот.
За його словами, потрібно врахувати чимало факторів: перевірка координат, визначення орієнтирів, розмітка на карті точок зміни висоти, запасний план у разі РЕБ чи втрати GPS. Вертоліт у цей момент іде низько над водою, на підльоті до цілі кожна дія вимірюється секундами.
24-річний пілот Повітряних Сил ЗСУ. Facebook/Командування Повітряних Сил ЗСУ
Одним із завдань захисника тоді було вести навігацію, виводити командира на курс. Один градус похибки — це сотні метрів на землі. Перший політ, за словами пілота, дав упевненість, але другий — нагадав, що на війні вона ніколи не буває абсолютною. Тоді ціллю був елеватор на лівому березі Дніпра — промзона, де військові РФ тримали вогневу точку з ПЗРК.
"У нас є відео: чоловік на даху підіймає трубу, натискає кнопку. Через кілька секунд — по ньому працюють наші ракети. Коли зенітна ракета пішла по борту, екіпаж спрацював майже на рефлексах. Спалах, коротке "Пуск!", теплові пастки, різкий маневр. Мі-8 провалюється вниз, ракета йде в хибну ціль і вибухає позаду. Це врятувало нас".
Через кілька годин розвідка передала фото: той самий росіянин, напередодні нашої "роботи", стоїть біля труби елеватора, усміхається в об’єктив.
"Пост для пам’яті, — сказав пілот. — Більше він не фотографувався".
Після цього польоту, за словами захисника, усе змінилося. Не стало легше — додалось усвідомлення. Ти вже не просто пілот — ти частина команди, від якої залежать життя на землі. Далі були десятки нових вильотів: удари по техніці, прикриття наступу, аеромедичні евакуації. Про евакуації він говорить зовсім іншим тоном:
"Прилітаємо у визначене місце близько до лінії фронту, вимикаємось — і одна за одною під’їжджають швидкі. Деякі поранені дуже важкі: хтось – без ніг, хтось – без рук, хтось – із перебитою спиною… Максимально плавно та обережно злітаємо… Якось воїни 35 бригади морської піхоти обмінялися з нами шевронами просто біля борту — ми ж теж з 35. Знак взаємної підтримки".
24-річний пілот Повітряних Сил ЗСУ. Facebook/Командування Повітряних Сил ЗСУ
Є й операції іншого масштабу. Одна з них — ураження командного пункту РФ ракетами С-13. Щоб "закинути" ракети на потрібну відстань, екіпаж підлетів критично близько — на межі можливостей. Результат роботи був відчутний: мінус командний пункт. За даними розвідки, там були полковник і генерал РФ. Після удару в російських ЗМІ з’явилися їхні некрологи.
"У російських чатах потім скаржились на активізацію роботи наших вертольотів. Значить відчули!" — сказав пілот.
Він пояснив, що головні небезпеку для вертольотів несуть ПЗРК і дрони.
"Коли працює вороже ПЗРК — у тебе є максимум три секунди, щоб не стати мішенню. Дрони — інша історія. Вони з’являються там, де їх не чекаєш. FPV можуть "зависнути" на маршруті чи підловити нас на зустрічному курсі. Їх майже не видно. На моніторі чисто, а за кілька секунд — поруч з кабіною".
За його словами, іноді доводиться кидати завдання й іти на друге коло — аби не втратити машину і людей.
"Не пошкодував жодного разу. У мене найкраща робота", — сказав захисник.
