За інформацією: Суспільне Чернівці.
«Кейсі» — військовий, який після СЗЧ долучився до бригади «Едельвейс». Фото надав військовий
"Кейсі"
"До СЗЧ рятував життя, а тепер забираю їх"
Зараз військовому на позивний "Кейсі" – 25. Родом він з Івано-Франківщини. До повномасштабної війни працював у Польщі, а на початку вторгнення повернувся й став добровольцем. Спочатку служив на блокпостах у межах ТРО. Відтак був на Запорізькому напрямку – тримав позиції з побратимами.
Служив старшим стрільцем, а згодом – бойовим медиком взводу й надавав першу домедичну допомогу безпосередньо в окопах.
Військовий пригадує одну з найскладніших ситуацій, коли на позиції залишилося двоє медиків, бо решта були в лікарні чи у відпустках.
"Коли наші хлопці окопувалися, то отримали мінометрий обстріл. По рації передали, що там двоє трьохсотих. Кажуть: "Немає пів голови". Я хапаю свій медичний рюкзак і біжу у червону зону. За півдороги відчуваю сильний біль у нозі, бо вона травмована, мав операцію. Розумію, що не добіжу в броні – кидаю її і рухаюся далі".
"Кейсі" каже, в одного військового була відкрита черепно-мозкова травма, в іншого – кровотечі через потрапляння уламків. Тоді, у 2023 році, вони ще заїжджали своїми машинами і ховали у посадках, бо не було такої кількості дронів, які є проблемними. Посадили в машину, вивезли й передали на евак.
"Ми тільки заховалися перепочити, нас почав бити міномет. Росіяни нас побачили й почали наздоганяти. І тут по рації передали, що знову є двоє трьохсотих".
Під час цього обстрілу медики вирішують ризикнути, прорватися і забрати хлопців.
"Летимо. Не стигаємо. Я передаю по рації, щоби витягнути хлопців під будинок, куди ми маємо можливість заїхати. Добре, що це хлопцям не прийшло по рації, бо туди було пряме попадання 150 калібру, а ми не доїхали, може, сто метрів. Я шокований. Думаю: "Це все". Ми повипадали з машини, лобове скло вилетіло. Рухаємося пішки".
"Кейсі" каже, в будинку не побачили нікого і зраділи, що так склалося. Забігли в бліндаж, де були хлопці. У них багато поранень грудної клітини – а значить евакуйовувати треба негайно. Забирають в машину і на пробитих колесах їдуть назад.
"Зараз усі ці хлопці живі. Досі згадую, як тоді усе обійшлося".
"Не дали лікуватися, тому обрав СЗЧ"
"Кейсі" каже, однією з причин піти в СЗЧ було непорозуміння й конфлікти з командуванням.
"Були випадки, коли я виходив на евакуацію по рації. Мені було потрібно доповісти стан: що робити далі. Я не міг вийти на евакуацію, бо командування забирало канал і випитувало – хто, як, де і чому поранений. Мені почало це набридати".
Військовий розповідає, був усюди – на супроводі саперів, піхоти.
"Я "зірвав" спину, а в коліні мав розрив. Почав казати командуванню, що мені потрібно підлікуватися, бо я просто "не витягував".
Одного разу "Кейсі" приблизно кілометр тягнув чоловіка, який важив 120 кілограмів. При цьому бойовий медик мав 65.
"Це було неприємно і важко. Спочатку ти на адреналіні, але коли це відходить, то не чуєш ні хребта, ні ніг. Ногу травмував під час танкового обстрілу, а хребет під час роботи медиком. Це велике навантаження. Медичний рюкзак важив до 20 кілограмів, а з повною комплектацією я на собі носив орієнтовно 50".
«Кейсі» — військовий, який після СЗЧ долучився до бригади «Едельвейс». Фото надав військовий
"Кейсі" каже, що йому почали відмовляти у направленні на МРТ. Коли поїхав додому у відпустку, то звернувся у військовий госпіталь. Лікарі сказали, що треба лікувати хребет – якщо цього не зробити, можуть "відмовити" ноги.
"Розповів про це начальнику медичної частини. Він сказав, аби я повертався, а там подумають. Я кажу: "Ні, дякую. Ви мене вже місяць на МТР відправляли. Якщо не даєте мені направлення – назад я не повертаюся, бо не хочу у свої роки мати серйозне погіршення здоровʼя". Ми не зійшлися. Так я не повернувся в частину і мене подали в СЗЧ".
Військовий розповідає, що пояснив побратимам ситуацію і вони сприйняли нормально.
"Я їх витягував, деяких по кілька разів і всі живі поверталися назад служити. Вони зрозуміли мене, бо знали, що я не з тих, хто ховається".
Після СЗЧ став пілотом ударних БпЛА
У СЗЧ "Кейсі" пішов влітку 2024 року. Пробув там майже місяць. Лікуватися не міг, бо жодна лікарня не приймала без направлення. Каже, не ховався, а жив звичайним життям.
"Із СЗЧ я повернувся добровільно. Коли на полігоні дізналися, що я бойовий медик з досвідом, то багато хто хотів забрати мене до себе".
Військовий мав багато знайомих з "Едельвейсу", сконтактував з 108 батальйоном. Сказали, що потребують пілотів. Так він став пілотом ударних БпЛА й зараз перебуває на Донецькому напрямку.
"Таке дивне і змішане відчуття, коли ти півтора року рятував життя, а тепер забираєш їх. Але така робота. Більше місяця я навчався цьому. Зараз умію не лише літати, але й ремонтувати дрони. Ми з хлопцями універсальні".
