Освіта не розкіш, а потреба. Так були переконані брати Безбородьки. Олександр залишив кошти, а Ілля знайшов їм найкраще застосування – створити освітній центр і не де небудь, а саме в Україні, на землях історичної Гетьманщини, звідки вони були родом. Цьому проекту допомогли двоє земляків з Закарпаття – освічені люди та масони на додачу.
В спеціальній записці від 1805 року Ілля Безбородько виклав свій проект. За задумом це мало стати «училище вищих наук». Подібного закладу в тодішній Україні ще не існувало. Університет в Харкові тільки починали створювати. Все фінансування і витрати зі створення «училища» граф брав на себе. Більш того, надав під його будівництво землю із садом у Ніжині. В майбутньому частина доходів графа Безбородька та його нащадків мала йти на цей заклад.
Щоб приспати підозри урядовців новий навчальний заклад мав носити назву «Гімназія Вищих наук». Але плани були амбітніші. Навчальна програма «гімназії» мало чим поступалася змісту освіту в тогочасних університетах. Особлива увага приділялась філології, вивченню мов, гуманітарних предметів.
Фото: Граф Ілля Безбородько – батько-засновник Ніжинської гімназії
Фото: Будівля Гімназії вищих наук у Ніжині
Чому впливовий граф пішов на таку хитрість? Чому не оголосив, що хоче заснувати університет у себе на батьківщині?
На той час вже було кілька спроб створення університету. Ще гетьман Кирило Розумовський хотів заснувати університет у Батурині. Але кожного разу царський уряд зводив все на пси. Розрахунок був простий – без якісної освіти козацька шляхта має деградувати. Заможніші або талановиті мали їхати за вищою освітою до Петербургу, Москви або закордон. Там вони мали забути свою культуру та звичаї – перетворитись на слуг імперії. Створення університету на території колишньої Гетьманщини було під негласною забороною.
Гімназія Вищих Наук була спробою обійти заборону. Не важлива назва – важливий зміст. На хвилі освітніх реформ, коли створювались нові типи навчальних закладів, Безбородько хотів створити місце для освіти земляків-українців. Можливо, в цьому проявилось і захоплення ідеями масонства. Масони цінували освіту та самовдосконалення, як поштовх для змін суспільства. Попри значні кошти Безбородьків створення Гімназії затягнулось. Виникли проблеми з будівництвом – ніжинська земля була надто болотиста. Тривала епопея з розробкою та затвердженням уставу Гімназії. Російські урядовці присікувались до кошторису та «недоумевали» через організацію навчальної справи. Метою цих перешкод – не дати відкрити Гімназію.
Фото: Книги графа Іллі Безбородька, подаровані Гімназії
Граф Ілля Безбородько, на жаль, так і не встиг побачити своє творіння. Він помер у 1815 році, доки тривало будівництво Гімназії. Новим опікуном проекту став онук графа – Олександр Кушелєв-Безбородько. Устав ще не був затверджений, але він добився відкриття Гімназії у 1820 році.
Фото: Монограма графа Безбородька на книзі
Першим директором був призначений Василь Кукольник, уродженець Закарпаття.
Фото: Перший директор гімназії – Василь Кукольник
На той час він зробив успішну кар’єру. Викладав римське право та прикладні науки фізику, хімію, технології сільського господарства. За дивовижною вдачею прийняв пропозицію стати директором Гімназії та переїхати до Ніжина. Кандидатуру рекомендував його земляк Іван Орлай. В цій історії надто багато цікавих збігів. Але якщо врахувати, що і Орлай, і Кукольник були масонами, то все стає на місця. Початок ХІХ століття це «золота доба» для таємних товариств. В Східній Європі стає популярним масонство. Однак, не варто в цьому шукати «всесвітню змову»: так освічені люди знаходили однодумців, а політичні змовники – контакти та прикриття для своїх планів. Саме в цьому криється тодішня «мода» на масонство. Орлай і Кукольник, люди з європейською освітою, були шоковані становищем освіти у Російській імперії. Можливість це змінити привабила їх до проекту Безбородьків.
Фото: Іван Орлай – вчений, просвітник, масон
Якби там не було, Василь Кукольник прийняв посаду директора Гімназії. Людина наукового складу він хотів перетворити заклад на повноцінний університет. Якщо не за назвою, то за духом. На навчання прийняли два десятки учнів і їх кількість зростала. Але базові знання, особливо, іноземних мов в них були недостатніми.
За браком викладачів багато занять проводив сам директор. В поєднані з купою проблем, навантаження викликало в нього депресію. За офіційною версією Кукольник помер від «іпохондрії». Неофіційно – наклав на себе руки, вистрибнувши з вікна свого кабінету на 3 поверсі. Сталось це 18 лютого 1821 року. Можливо, на нього вплинув початок переслідувань таємних товариств та інакодумства, що почалось в цей період? Хтозна. Ця таємниця залишилась назавжди з директором. Поховали його в огорожі кладовища Ветхоріздвяного монастиря у Ніжині.
Смерть земляка, брата-масона та вченого-однодумця дуже вразила Івана Орлая. Розуміючи, що треба рятувати щойно створену Гімназію, він стає її новим директором. Це сталось дуже вчасно, щоб залагодити конфлікти між викладачами, вдовою Кукольника та урядовцями. Останні лише шукали привід, щоб зачинити заклад, який був аж надто великим для «маленького» Ніжина. Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
(Далі буде)
Володимир Баров, історик
Приєднуйтесь до наших сторінок в соцмережах і слідкуйте за головними подіями: Telegram
Viber
Facebook
Instagram
