За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Реабілітація. Ірина Кир’янова
"Один уламок мені пройшов в спину під лопатку, він пройшов весь шлях через руку. Витягали в підвалі, в бомбосховищі, лікарів в нас не було, медиків не було. Нічого не було. Витягав ДСНСник і ветеринар. Один уламок в ногу потрапив, перебив там п’ятку, кістки. Оперували без анестезії та антибіотиків".
Уламок, який дістали із тіла жінки. Ірина Кир’янова
Ірина розповідає, міна влучила в житло її матері першого квітня 2022 року. Там жінка готувала їжу для військових.
Підвал в Маріуполі. Ірина Кир’янова
"Якась секунда і я розумію, що щось зі мною трапилось. Розумію, що щось з рукою, з ногою, дуже важко зорієнтуватись. Навпроти були хлопці військові. Вони прибігли, витягнули мене з підвалу на собі, хоча був дуже сильний обстріл. Вони дуже ризикували теж потрапити під уламки. Бійці мене витягнули і відвезли в ДСНС. Там був один рятувальник, який намагався мені надати допомогу з тим, чим він там мав. Це перекис водню, спирт. Все, що в нього тоді було. Ні знеболювального, ні антибіотиків. Я там залишилась, а наступного дня вночі він ходив шукати мені антибіотики. Він говорив, що там десь кинута була машина швидкої, я піду вночі подивлюся, чи там щось залишилось. І його підстрелила ДРГ російська. Він теж отримав поранення в ногу і в руку. Потім ще ця людина рятувала багато людей, туди цивільних звозили поранених. Сам був поранений і він проводив операції, рятував людей, наскільки він міг".
ДСНСник дістає уламок. Ірина Кир’янова
Ірина розповіла, що оскільки подальшу допомогу пораненим надавати було нікому, вирішили виїжджати з міста. Це можна було зробити тільки через російські блокпости.
"Єдина машина збереглася — це цього ДСНСника. В мікроавтобус вмістилось 14 людей, а ще кіт, папуга і дві миші. Вони зустріли нас зі словами: "А звідки ви виїхали? Ми думали, там вже всі здохли". У людей з собою були планшети, дехто клав їх в рюкзак, то вони позабирали ці планшети в людей, забирали срібло, золото і відправляли на фільтрацію. Ми слова такого не знали. За 36 років в Україні я ні разу не чула такого слова".
Маріуполь. Ірина Кир’янова
Ірина має документи про те, що вона з мамою пройшли фільтрацію в Мангуші. Жінка каже, бачила цивільних, які не пройшли її.
"В черзі на цю фільтрацію повз мене сунуть людей, в них руки за спиною перев’язані, мішки на головах. І я бачила, що і жінки були, підлітки, шеренгою кудись вони їх повели. Я дуже сподівалася, що от виїду в Україну. Ми були довго без зв’язку, ми не знали, чи Київ ще тримається, чи Харків ще тримається. А вони спеціально по радіо вмикали, а єдине, що ловило, то це тільки їхнє радіо. Вони вмикали нам, а там говорило, що Харків вже здався, а Києва вже немає. Ми все розбомбили, куди ви їхати будете?".
Ірина Кир’янова. Суспільне Тернопіль
Виїжджали до Запоріжжя люди майже місяць. По дорозі нарахували 28 російських блокпостів.
"Ми виїжджаємо вже в сіру зону і всі починають плакати. В нас там і чоловіки в машині були. Ми всі починаємо ридати".
Ірина в Тернополі. Ірина Кир’янова
Загалом в окупованому Маріуполі жінка провела майже 2 місяці. Вона розповідає, що за цей час для неї було найстрашніше.
"Уже коли нас так сильно почали обстрілювати, сусіду щелепу відірвало при мені, коли він готував на вогнищі".
Будинок. Ірина Кир’янова
Зараз жінка розповідає, часто перечитує повідомлення від тих, хто вже загинув.
"Коли через 2 місяці з’явився зв'язок, то поприходили повідомлення від людей, які вже загинули і ти не можеш відповісти їм. Наприклад це мій друг. Я писала йому, що коли ми відіб’ємо Маріуполь, то я буду така рада, що буду цілувати ноги їм і буду вдячна. І це останнє спілкування було 27 лютого 2022 року, після того він загинув".
Зруйнований Маріуполь. Ірина Кир’янова
Головне, про що мріє зараз, каже Ірина Кир’янова, то це повернути і відбудувати її рідне місто.
Ірина Кир’янова. Суспільне Тернопіль
