Троянди Донбасу, Starlink від випускників, кібервійська та неймовірна історія довжиною в 86 років. Вже дев’ятий рік у Вінниці продовжує роботу Донецький національний університет імені Василя Стуса, який у 2014 році через російську військову агресію був змушений виїхати з рідного міста.
Про переселення та розвиток вишу кореспондентка Вінниця.info поговорила з в.о. ректора ДонНУ імені Василя Стуса Романом Гринюком.
Як вас прийняли у Вінниці?
2014 рік був дуже серйозним випробуванням для нашого колективу і для мене, як для ректора університету. На той час університет мав 14 тисяч студентів, 2 тисячі викладачів та співробітників, більше 30 об’єктів інфраструктури. Це корпуси, гуртожитки, олімпійський басейн і багато інших об’єктів соціального призначення.
До Вінниці переїхали 70% викладачів, близько 60% студентів. Усі вони вийшли з комфортних умов, свідомо зробили свій вибір і разом з університетом за 800 кілометрів переїхали до м. Вінниці. 3 листопада 2014 року тодішній міністр освіти і науки України Сергій Квіт відкрив захід із нагоди початку нового навчального року Донецького національного університету саме тут, у Вінниці.
Вам по лінії міністерства підшукували об’єкт, де може розміститися університет?
Так, були перемовини з міністром, ми обговорювали можливі міста для переїзду. Колектив обрав Вінницю з таких причин: у місті на той час не було класичного університету; за багатьма рейтингами Вінниця є одним із найкомфортніших міст України — і це теж вплинуло на наш вибір.
Державної програми підтримки переміщених університетів в той час не було. Розраховували на власні сили, на партнерів і друзів. У 2017 році було прийнято стратегію розвитку Донецького національного університету імені Василя Стуса до 2025 року як відповідь на питання, що ми будемо робити далі, які наші цінності та пріоритети?
Базові умови для функціонування університету завдяки нашим міжнародним партнерам та випускникам ми все ж таки створили, і сьогодні маємо необхідну інфраструктуру для того, щоб навчальний процес і наукова діяльність, в тому числі в умовах воєнного стану, продовжувалися, і навчальний заклад міг виконувати свою місію.
Важливою нашою перевагою стало впровадження і використання в Університеті хмарних технологій, а також електронних корпоративних сервісів ще з 2012 року. Це дозволило нам, по-перше, зберегти всі важливі дані навіть після захоплення Університету бойовиками, по-друге, тримати постійний зв’язок електронною поштою з нашими здобувачами, які після початку бойових дій опинилися в різних куточках України, а по-третє, продовжили освітній процес у зручному форматі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
До речі, саме завдяки цьому досвідові у 2020 році з початком пандемії COVID-19 ми також були абсолютно готові до провадження навчального процесу в онлайн-форматі. Але глобальні проблеми залишилися, ми їх визнаємо і озвучуємо: відсутня власна інфраструктура університету (навчальні корпуси і гуртожитки); невирішене питання житла для працівників, які 8 років поспіль його орендують; недостатня база наукових лабораторій для проведення потужних досліджень, особливо у сфері природничих наук.
Ми втратили потужну інфраструктуру, але зберегли найцінніше – наші кадри. Переважна частина викладачів Стусівського університету – це внутрішньо переміщені особи, які втратили свою власність, засоби для гідного життя (заробітна плата яких часто дорівнює вартості оренди житла в м. Вінниці), змушені були залишити батьків – іноді стареньких і хворих, втратили родинні зв’язки та друзів. Саме завдяки таким співробітникам, які виявили любов до своєї Alma Mater, певну жертовність і патріотизм, — університету вдалося зберегти свою класичну структуру, наукові школи, відновити і посилити втрачені через війну позиції у вітчизняних і міжнародних рейтингах, розвивати співпрацю з ключовими партнерами. Саме завдяки колосальній підтримці міжнародних і національних партнерів відбулося формування теперішньої інфраструктури Університету. Бо всі ми об’єднані однією метою – перемогти агресора і жити у вільній і незалежній Україні!
Як зустрів ДонНУ повномасштабне вторгнення? Чи думали ви про переїзд у більш спокійний регіон?
Неможливо втекти від війни і знайти більш спокійний регіон у країні, яка веде боротьбу за свою незалежність, свободу, за свій суверенітет. Тому в нас таких думок не було! Ми, навпаки, всі об’єдналися заради допомоги один одному, біженцям з окупованих територій, Збройним Силам України.
Якою була вступна кампанія 2022 року?
Російська агресія проти України в лютому 2022 року, безперечно, вплинула на хід вступної кампанії. Була змінена модель вступних випробувань: замість традиційного ЗНО вступники складали тести (національний мультипредметний тест) на комп’ютерній основі. В університеті весь минулий рік працювала консультаційна підтримка вступників як засобами електронного зв’язку, так і через особисті зустрічі. У результаті в 2022 році до нашого університету було подано більше 4000 заяв за всіма формами і ступенями освіти. З них 1214 осіб у результаті конкурсного відбору було зараховано до університету. Кількість поданих заяв на вступ зменшилась у порівнянні з минулими роками, водночас відсоток зарахованих збільшився. Так у 2021 році з поміж 6356 поданих заяв на вступ зараховано було 1061 особу. За результатами 2022 року лідерами освітніх програм були: «Право», «Комп’ютерні науки», «Філологія. (Англійська та друга іноземна мови та літератури (переклад включно)», «Менеджмент», «Психологія».
Як ви дотримуєтесь правил безпеки в умовах воєнного часу? Чи є у вас укриття?
Безперечно, в умовах воєнного стану важливим є безпека учасників освітнього процесу. Кожен наш навчальний корпус має свої локації для укриття. Наприклад, головний корпус університету, який знаходиться на 600-річчя, 21, свого укриття не має, але за 200 метрів від нього знаходиться муніципальне бомбосховище, яке ми використовуємо на основі договору. Щодо інших корпусів, то там є найпростіші укриття, які ми обладнали разом із власниками цих приміщень.
Як університет пережив знеструмлення, які були у 2022 році?
У двох наших навчальних корпусах світло не вимикалося. В цих корпусах для зручності наших студентів і викладачів ми організували навчальний процес у режимі офлайн. На сьогодні два з чотирьох навчальних корпусів обладнані Starlinkами і джерелами безперебійного живлення, які нам подарували випускники університету. Тож інтернет у нас працював та працює безперервно.
Чи багато ВПО навчаються в університеті, зокрема з Донеччини?
У Донецькому національному університеті імені Василя Стуса навчається 444 здобувачі вищої освіти пільгових категорій, з яких 161 особа була зарахована до Університету у 2022р. У порівнянні з минулим навчальним роком спостерігається збільшення загальної кількості здобувачів пільгових категорій, а саме категорії ВПО та дітей із сімей учасників бойових дій, що пов’язано із повномасштабною військовою російською агресією проти України та окупацією певних територій України. Особи, зареєстровані як внутрішньо переміщені складають 125 здобувачів, з них 38 осіб було зараховано до університету у 2022 р. 64 особи – представляють Донецьку область, 15 осіб – Луганську область, також є переміщені особи із Харківської, Дніпропетровської, Херсонської, Запорізької, Миколаївської областей, АР Крим.
Чи багато ваших випускників або ваших викладачів пішли до війська?
Сподіваюся, всі громадяни вже зрозуміли, що війна почалася не 24 лютого 2022 р. Принаймні ми це чітко знали з перших смертей на площі в центрі Донецька, коли на мітингу за соборну Україну проросійськими тітушками було вбито нашого випускника Дмитра Чернявського. У тому ж 2014 р. в Іловайському котлі загинув Юрко Матущак – випускник історичного факультету, громадський діяч, один з ініціаторів надання Університету імені Василя Стуса ще в далекому 2008 році. Юрій пішов добровольцем у Дніпро-1. Невиправних втрат вже дуже багато: це і випускники 80-х років, наприклад, Віктор Янгічер, він із 2014 року боронив Україну. І зовсім юні хлопці-вінничани: Олександр Злочевський, Євген Семіхін, Олександр Білік, Віталій Антонюк…
Офіційно семеро викладачів і співробітників знаходяться у лавах ЗСУ, а також близько 100 студентів і аспірантів. Випускників – в рази більше, на жаль, не можу розповсюджувати інформацію з метою їхньої безпеки, безпеки їх родин.
Крім того, майже 300 здобувачів Стусівського університету входять до лав кібервійська України, і під керівництвом кіберполіції здійснюють атаки на російські сайти, зламують телеканали та радіо на окупованих територіях, доносять правду про війну в Україні через соцмережі тощо. Ми контактуємо, тримаємо зв’язок, допомагаємо і чекаємо на них з Перемогою.
Хто сьогодні є партнерами університету, які країни готові до співпраці і допомоги?
Наші перші навчальні меблі і комп’ютери, без яких неможливо було відновлення освітнього процесу після переміщення у 2014 році, нам надали саме міжнародні партнери, донори, індивідуальні меценати. Ми розгорнули активну проєктну діяльність за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», USAID, Чеського уряду, Посольства Королівства Нідерландів, Посольства Франції в Україні, Британської Ради тощо. Це дозволило нам не тільки відновити освітній процес, а й продовжити наукові дослідження. Ми сформували і продовжуємо формувати «коло друзів». Нещодавно я повернувся з Варшави, де брав участь у першій зустрічі високого рівня CIVICA-Україна, яка відбувалася у Варшавській школі економіки в рамках проєкту CIVICA для України. Зустріч дала можливість обговорити потреби українських ЗВО та вивчити можливості подальшого партнерства, співпраці та підтримки з 10 престижними Європейськими університетами – членами альянсу CIVICA, які представляють такі країни як Польща, Іспанія, Італія, Швеція, Великобританія.
Ваші студенти – це виключно юні люди, чи є й ті, хто приходить навчатися у дорослому віці?
Так, звичайно, переважно таких людей цікавлять магістерські програми, що мають міждисциплінарний характер. В цьому навчальному році ми відкрили такі програми, як: «Соціальне підприємництво»; «Управління постконфліктними територіями»; «Реабілітаційна психологія в надзвичайних ситуаціях» та інші. Ці програми орієнтовані на відновлення України після нашої Перемоги.
В цьому кабінеті є щось, що ви привезли з університету в Донецьку?
Так, є прапор університету. Його у 2014 році наші співробітники вивезли таємно від окупантів. Це відбулося саме тоді, коли головний корпус захопили бойовики і встановили контроль над всіма будівлями університету. З 1 жовтня ми тільки хотіли розпочати навчальний процес, але саме у вересні 2014 року відбулося захоплення будівель навчальних закладів міста Донецька та звільнення проукраїнських керівників та викладачів навчальних закладів.
У вас тут є залізна троянда… Це троянда Донбасу?
У 2015 році, коли університет пройшов свій перший рік випробування і становлення на Подільській землі, виникла ідея зробити композицію, яка відображала б символ міста Донецька, і встановити її біля головного корпусу університету на знак подяки від нашого колективу гостинній вінницькій землі. Саме троянда і стала таким символом. У моєму кабінеті знаходиться її мініверсія.
З огляду на досвід 2014-го для Вас очікувано було, що у 2022 році почалась повномасштабна війна?
Були думки про те, що керівник держави-окупанта все ж таки не наважиться на такі кроки. Були надії, що норми міжнародного права стануть йому на заваді, але цинізм і відверте нехтування міжнародним правопорядком взяли верх у його діях, розв’язуванні війни проти України.
Зараз у Вас як в ректора, і у ваших «стусівців» є надія на те, що війна закінчиться в найближчі часи?
Всі ми надіємося, що війна закінчиться у 2023 році. Хоча прекрасно розуміємо: для цього потрібно дуже-дуже багато зробити і керівництву держави, і Збройним Силам України, і кожному з нас. Нам потрібна допомога наших міжнародних партнерів у боротьбі з окупантом, у діях щодо наближення Перемоги.
Нагадаємо, Міністерством освіти і науки України 2 лютого оголошено конкурс на посаду ректора Донецького національного університету імені Василя Стуса, який розміщується у Вінниці. Вибори ректора відбуваються 19 квітня 2023 року згідно з вимогами ст. 42 ЗУ «Про вищу освіту» та з дотриманням законодавства України в частині здійснення безпекових заходів, пов’язаних з запровадженням режиму воєнного стану в Україні. Згідно інформації з сайту вишу, Роман Гринюк участі у виборах не бере.
Більше фото у слайдері:
