Фото: dn.gov.ua
Що за освітні втрати?
Згідно з Публічним словником освітніх реформ, це «втрата знань і навичок, академічний регрес через перерви в навчанні». Таке явище нормальне: навіть літні канікули спричиняють його, і всі вчителі це враховують, розпочинаючи новий навчальний рік. Проте воєнний стан одразу після ковідного карантину спричиняє освітні втрати аномального масштабу. Що масштаб цей ще значніший для ДОТ — пояснювати зайве.
Методологія виміру освітніх втрат зараз в активній розробці державних органів (тут один приклад), і це — стратегічна ціль. Ми ж претендуємо радше на пошук проблем, які потребують швидкої адаптації — і де вона можлива. Для цього респондентам (16 працівників початкових шкіл і 52 батьків) ми поставили відкриті питання про:
-
формат освітнього процесу до і після війни;
-
компетенції, які дає молодша школа;
-
власні плани на наступний навчальний рік.
Валентина Мержиєвська: “Ніколи не бачила в нас у школі стільки обіймів, як зараз. Діти зрозуміли, що могли втратити”
То яка вона, освіта в деокупації?
1. Основним освітнім середовищем залишаються школи
Зараз особливо медійними є рішення, покликані замінити чи доповнити шкільну освіту, як-от Всеукраїнська школа онлайн. Попри те, за даними Міністерства освіти, 86% учнів Харківщини навчаються онлайн у школах своєї області. Цю тенденцію підтверджує наше опитування: близько 92% батьків у планах на майбутнє зазначають про велике бажання залишатися у своїй школі. Причинами можуть бути довіра до знайомих учителів, бажання бути певним, що дитина без перешкод отримає документ про завершення семестру/здобуття початкової освіти, просто страх ще якихось змін.
Припускаємо, що школи не тільки основний освітній осередок для жителів ДОТ, а й часто єдиний. Адже серед наших респондентів-батьків майже 60% не дали відповіли про знайомі їм способи доповнити/замінити шкільне навчання, а 16% зазначили, що шкільна освіта є достатньою.
Фото: facebook/Чернівецька обласна державна адміністрація
Усі школи Харківщини працюють дистанційно за рішенням обласної військової адміністрації. Попередній академічний рік окремі заклади допрацьовували асинхронно, «у вайбері» — вчителі надсилали завдання на самостійне опрацювання, іноді організовували «office hours» — онлайн- чи офлайн-консультації. У 2022–2023 академічному році домінує синхронне онлайн-навчання, з проведенням відеоуроків через зум та інші платформи, зазначають у нашому опитуванні.
Оксен Лісовий: «Сьогодні діти в школі можуть збирати FPV-дрони»
2. Зростає роль батьків в освітньому процесі — але чи готові вони?
Дослідження 2021 року щодо онлайн-освіти в Україні підтверджують високу участь батьків: «38,6% [учнів] погодилися з твердженнями, що під час дистанційного навчання нові теми з навчальних предметів їм найчастіше пояснювали батьки, а 15,8% визнали, що їм було важко виконувати завдання через те, що вчителі нічого їм не пояснювали».
Повернення до онлайну в прифронтових школах може стати геть не тимчасовим явищем. Отже, залишається потреба підвищеного залучення батьків до навчання. Вони ж підтверджують певну неготовність — і через власне нерозуміння тем, і через нездатність пояснити чи мотивувати. Як зазначила одна респондентка-матір: «Батьки навчають дітей, як дорослих — учитель пояснює дитині так, щоб дитині було більш зрозуміло».
Назагал серед батьків, що поділились планами на наступний навчальний рік, лише 14% кажуть про те, що планують більше займатися з дітьми та поглиблювати власні знання. Натомість аж 56% говорять про сподівання повернутися до офлайну, зокрема, вказують як причину вихід на офлайн-роботу.
Інше питання — а чи бачать учителі батьків як партнерів у освітньому процесі? З опитаних нами лише один педагог серед своїх планів на наступний академічний рік згадав про поглиблення співпраці з батьками.
Фото: EPA/UPG
3. Нерівномірна увага до різних типів компетенцій
В опитуванні ми поцікавились, які основні компетенції розвиває з одного боку школа, з іншого — знайомі респондентам методи для доповнення до/заміни шкільного навчання. Відповіді кластерували на: 1) знання і навички, що відповідають десятьом ключовим компетенціям Нової української школи (НУШ), 2) ті, що відповідають одинадцятьом наскрізним вмінням НУШ, 3) інше. Нагадаємо: респонденти давали відкриті відповіді, а співвіднесення їх зі стандартами НУШ — уже продукт аналізу відповідей. Основні висновки такі:
-
Часто цього типу питань уникали. Серед батьків 43% не дали змістовної відповіді про те, які компетенції розвиває шкільна освіта, а 59% — які альтернативна освіта. Серед учителів повних відповідей понад 80%. Проблема ж інша: решту 20% відкинули не через відсутність відповідей, а через плагіат у відповідях, що стосувалися альтернативних методів освіти. Схоже, щодо них невпевненість велика в обох груп респондентів.
-
Лише три типи компетенцій часто згадували і батьки, і вчителі: понад 20% респондентів в обох групах (серед тих, хто змістовно відповів на питання). Це — володіння рідною мовою, математичні компетенції, здатність співпрацювати та самостійність. Два перші досить очевидні, останнє ж, ймовірно, зумовлене тривалим онлайн-навчанням.
-
Немає жодної виразної згадки багатьох компетенцій, передбачених НУШ: як-от екологічна компетентність, підприємливість і фінансова грамотність, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями.
Звісно, для шкіл на ДОТ не унікально, що певні знання і навички отримують більше уваги за інші. Проте планування компенсації освітніх втрат для цих територій буде ціліснішим, якщо є розуміння, що перебуває поза фокусом.
4. Недостатня адаптація до психоемоційних змін усіх учасників освітнього процесу
Моніторинг гуманітарних потреб від ООН (Офіс з координації гуманітарних питань) демонструє: 75% опитаних батьків спостерігали симптоми психологічної травми в дітей, а серед учителів «90% визначають свій психологічний стан як такий, що “погіршився [з 24.02.22]”,… 76% повідомили про занепокоєння через підвищення відповідальності перед учнями».
Увага до цього питання недостатня серед усіх причетних до шкільної освіти. Вище в тексті показано, що ніхто з респондентів не згадав про важливість освіти для вміння конструктивно керувати емоціями. А у відповідях про плани на наступний рік менше від третини вчителів вказали про потребу створити психологічно комфортне освітнє середовище, ніхто з батьків не згадав про потребу працювати з дітьми в психоемоційному напрямку.
Фото: EPA/UPG Ліцей у смт Руські Тишки після деокупації, Харківська обл., 5 жовтня 2022 р.
Інша ситуація з профільними працівниками. Серед наших респондентів — шкільна психологиня, і в її планах на наступний рік є долучення до національної програми «Хібукі-терапії», створення розвиткової групової програми, спрямованої на роботу з травмами, здатність мріяти, за змогою облаштування фізичного рекреаційного простору. Залишається відкритим питання широти охоплення таких заходів, зокрема, в умовах дистанційної освіти.
Висновки
Батьки — ключові партнери
-
Учителям варто ділитися з ними корисними навчальними матеріалами, частіше обговорювати успіхи та труднощі дітей, радитися про рішення. При тому добрі практики з ковідного періоду допоможуть зробити цей процес менш ресурсозатратним: наприклад, стандартизований процес зворотного зв’язку з батьками на єдиній цифровій платформі, використання готових відеоматеріалів для поширення батькам тощо. Співпраця спільноти вчителів (напр., колективу школи) дозволить зробити процес підтримки батьків ще простішим.
-
Розробникам освітніх продуктів в урядових і неурядових командах слід подумати про створення матеріалів, орієнтованих на батьків. Такі продукти, зокрема, можуть містити детальніший огляд педагогічної складової (як краще пояснити тему).
Цілісний розвиток
-
Учителям слід звернути увагу на ті компетенції та навички, які опинилися поза увагою респондентів. Чи охоплює методологічний план їх достатньою мірою? Чи почувається сам викладач повністю підготовленим, щоб сприяти їх розвитку серед дітей? Саме вони можуть стати основою професійного розвитку, який вчителі-респонденти згадували найчастіше серед планів на наступний навчальний рік.
-
Розробникам освітніх продуктів теж слід зосередитись на рідко згадуваних компетенціях і навичках. Чи достатня методологічна база для їх розвитку? Додатково потребує перегляду методологія щодо компетенцій і навичок, які змінилися змістовно (наприклад, громадянські компетенції).
Фото: EPA/UPG Уцілілі олівці на парті в розтрощеному ліцеї у смт Руські Тишки, Харківська область, 5 жовтня 2022 р.
Психологічна безпека
-
Учителям важливо подбати, щоб заходи психоемоційної стабілізації охоплювали всіх учнів, а не працювати лише за запитом. Можна проконсультуватися зі шкільним психологом, як інтегрувати відповідні інструменти безпосередньо в урок.
-
Розробникам освітніх продуктів слід подбати про навчання роботи з психологічною травмою для самих учителів. Обізнаність у процесах психіки може допомогти вчителям краще долати психоемоційні наслідки війна.
-
На обох рівнях слід подумати про брак соціалізації. Учителі можуть скористатися ковідним досвідом, щоб забезпечити спілкування між учнями в онлайн-режимі. За умов безпеки окремі актори (як НУО з присутністю в регіоні) можуть розглянути варіанти офлайн-заходів (хоч це складніше для учнів молодшої школи).
Фіксація досвіду
Деокупація триває, і для регіонів, які звільнено пізніше, реінтеграція ускладнена. Щоб полегшити цей процес, освітнім управлінцям районного та обласного рівнів варто подбати про збереження та передачу досвіду відновлення освітнього процесу в Харківській області.
* Період анкетування — квітень 2023 року. Респондентами стали 16 працівників освітніх закладів і 52 батьків, які представляють дві громади: Чугуївська (деокупована у березні 2022-го) та Шевченківська (деокупована у вересні 2022-го). Анкету поширювали через педагогів місцевих шкіл, які є учасниками програм фонду UNICEF в області. Основним методом обрано онлайн-анкетування: менша кількість зусиль і тиску на респондента сприяють ширшому і різноманітнішому колу опитаних. При тому використано лише відкриті питання, щоб зменшити вплив на позицію респондента. Питання охоплювали поточний освітній процес; уявлення респондента про навички, які розвиває школа/альтернативна освіта; плани респондента, пов’язані з наступним академічним роком. Відповіді проаналізовано методом двоетапного контент-аналізу: під час першого етапу виокремлено загальні категорії у відповідях, під час другого проаналізовано частоту згадок цих категорій та категорій з інших джерел (напр., релевантного законодавства).
Христина Українець
