За інформацією: Суспільне Вінниця.
Захисник Андрій Бланар під час занять у басейні. Суспільне Вінниця
За словами помічника фізичного терапевта Максима Каплюка, після важких травм, поранень та ампутацій заняття в басейні допомагають бійцям розробляти м’язи та відновлюватися.
"Завдяки басейну можемо розробляти м’язи, з якими на суші працювати важко. У воді втрачається вага. Хлопці бувають з різними травмами: є такі, що приходять, і не розумієш, чи вони зможуть плавати, але за 1-2 заняття звідси виходять звідси самі. Басейн дійсно лікує", — сказав Максим Каплюк.
Захисник Андрій Бланар під час занять у басейні. Суспільне Вінниця
Андрій Бланар у війську з 2009 року: спершу була строкова служба у президентському полку, згодом, у 2014 році — захищав Україну на сході в складі добробату "Вінниця".
"Коли 22-23 квітня виходила перша сотня воїнів з Вінниці, я пішов добровольцем. Багато моїх друзів пішли. Пройшов Слов’янськ, Сіверськодонецьк", — розповів захисник.
Каже, що залишив службу, за кілька місяців до повномасштабного вторгнення РФ, планував їхати за кордон. Втім, вранці 24 лютого 22 року він був у військовій частині, з якої лише нещодавно демобілізувався — 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. У березні 2024 року отримав поранення.
"Донецька область, заходили на позицію. Це було в день мого народження — 6 березня. Коли підняли, одразу подумав про прикмету, що в день народження не можна на позиції. Але відмахнувся. А вийшло, що вчепився дрон, відірвало ногу, травмована рука, плече", — розповів Андрій Бланар.
Захисник Андрій Бланар. Суспільне Вінниця
За його словами, через високу ампутацію протезування було складним, однак швидко навчився користуватись протезом, і тепер може ходити навіть без тростини.
"Коли отримав поранення, дружина приїхала на другий день. Тоді був переломний момент, коли можна було зламатись. Але, коли вона сказала: "Для мене нічого не змінилось", — Я зрозумів, що все буде добре", — сказав Андрій Бланар.
Захисник Андрій Бланар під час занять у басейні. Суспільне Вінниця
А ще неабияким мотиватором, за словами Андрія, є його син. Розповідаючи про нього у бійця на очах з’являються сльози.
"Дитина сказала: "Тато, ти ще будеш зі мною грати в футбол", — Для мене це… Я ці слова ніколи в житті не забуду. Я сказав: "Заради нього". Вдарив раз м’яч і зрозумів, що все буде нормально".
Як лишень дозволять лікарі, захисник планує повернутися до роботи. Каже, що про пережите не шкодує. І якби повернути час назад, вчинив би так само.
"Я був готовий життя покласти. Коли ми туди йдемо, ми розуміємо куди ми йдемо", — сказав Андрій.
