90-річна переселенка зі Слов’янська Віра. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін
Жінка вже вдруге переживає війну: 5-річною застала події Другої світової. Ті часи добре пам'ятає.
"Я пам'ятаю все. Як ми біженцями були тоді. З візочками тікали. Як нас німці хотіли спалити. Ми вже бачили, як барак один горів. А нас закрили. І все. Куди подітися? Вийдеш — розстріляють", — розказала Віра.
Чоловік Віри Анатолій. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін
42 роки вона пропрацювала вихователькою у дитячому садку Слов'янська. Додала: продовжила і після виходу на пенсію, адже без дітей не уявляла свого життя.
"У мене складнощів у спілкуванні з дітьми не було. Я постійно з будь-якою ситуації вийду… Люблю дітей дуже. Я помічаю, чим кого можна привернути до себе", — зазначила переселенка.
Поки що подружжя залишатиметься у дніпровському центрі соцадаптації. Зараз для них шукають нову домівку. Віра говорить: самостійно обслуговувати себе та чоловіка вже важко – тож хотіли б потрапити у місце, де про них будуть піклуватися.
