19-річний воротар полтавської «Ворскли» Павло Ісенко, який уже встиг зарекомендувати себе майстром із відображення пенальті, згадав свій дебют у дорослому футболі та розповів про свої воротарські якості.
Павло Ісенко
— Хто із тренерів почав підтягувати вас до першої команди «Ворскли»?
— Ще коли головним тренером був Василь Сачко, то він пару разів залучав мене до тренувань із першою командою. А до заявки основи «Ворскли» я вже почав потрапляти за роботи Віталія Косовського.
— Але дебют ваш на дорослому рівні відбувся саме під керівництвом Юрія Максимова у півфіналі Кубка України в матчі із «Маріуполем». Як це відбулося?
— До матчу Максимов сказав мені, якщо у матчі буде серія пенальті, то я вийду на поле. Так і сталося.
— Якими були ваші емоції під час тієї гри?
— У мене були суперечливі почуття. Спочатку був страх, і я хотів, аби гра не дійшла до серії пенальті, аби не виходити у настільки відповідальному матчі. Потім я все ж таки зрозумів, що хочу зіграти. Спочатку хвилювався, але коли з’явився на полі, то все пройшло.
— У тій серії ви взяли три пенальті, та команда вийшла до фіналу. Як команда сприйняла цей успіх?
— Всі були дуже щасливі та раді. Звичайно, хвалили й мене.
— Для усіх вже є очевидним, що ви відмінний пенальтист, а які ще сильні воротарські якості ви могли б виділити у себе?
— Мені важко сказати. З тренерами ми працюємо над усіма компонентами. Це більше питання до них.
— Але все ж таки, чи є у вас секрети відбиття пенальті, або це відбувається якось інтуїтивно?
— Так, у мене є секрет, але я його, звичайно, розкривати не хочу.
Дмитро Вєнков
