За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Волинський орнамент на сторічній вишиванці Тетяни Філюк. Суспільне Тернопіль
Жителька села Шушківці Лановецької громади на Тернопільщині Тетяна Філюк зберігає вишиванку, якій майже сто років. Вона розповіла Суспільному, що цю сімейну реліквію в її родині передавали з покоління в покоління.
"Історія сорочки починається від моєї прабабусі Феодосії Глинчук-Романюк, яка народилася в 1901 року в селі Білозірка. Цю блузку вона вишивала для своєї дочки — моєї бабусі Валентини Криси, яка з малих років дуже добре співала", — говорить Тетяна Філюк.
Бабуся Тетяни Філюк з онуками. Суспільне Тернопіль
За її словами, родина не бідувала — мала своє поле, худобу і господарство, тому прабабуся могла собі дозволити купити польську атласну тканину та якісні нитки. Але повністю закінчити вишивку їй не вдалося — троє дітей і домашні клопоти не залишали вільного часу:
"Правий рукав блузки вишивала вже моя баба Валя, а ще гачком довʼязала комірець. Вона мені розповідала, що це була тоді єдина вишиванка на все село, і вона сама в ній співала на зимових святах, на вечорах памʼяті Тараса Шевченка, а іноді давала поносити її своїм подружкам".
Тетяна Філюк з бабусею Валентиною. Суспільне Тернопіль
Сорочка вишита волинським орнаментом — хрестик посередині, від якого йдуть геометричні фігури, і все це утворює квітковий візерунок:
"Волинському стилю вишивки жінки в нашому роду навчали своїх донечок. Ймовірно, пробабуся Феодосія дізналася про це від своєї мами".
Тетяна Філюк показує прабабусину вишиванку. Суспільне Тернопіль
У цій вишиванці бабуся Тетяни Валентина Криса вийшла заміж. Згідно з сімейною традицією, вона потім подарувала її своїй дочці Світлані, але та вже не мала можливості носити національне вбрання:
"Прабабуся Феодосія почала вишивати ту сорочку, коли ще була польська влада, і в той час ніхто вишиванки не забороняв. При німецькій окупації села теж не було з цим проблем. А вже за часів дитинства моєї мами, коли була радянська влада, то діти носили лише шкільну форму та галстук, всі були одягнені однаково. Навіть на виступи не дозволяли вдягати вишиванки. Ця блузка пережила польську, німецьку і радянську владу, і таки дочекалася незалежності України".
Вишиванка прабабусі Феодосії Глинчук-Романюк. Суспільне Тернопіль
З 60-х до 90-х років про сімейну вишиванку на деякий час забули, аж доки не зʼявилася потреба у сценічному костюмі для виступів тоді ще юної Тетяни Філюк:
"Коли я вчилася в школі, то співала на різних заходах, і ось тоді моя баба Валя вийняла з шафи цю блузку і віддала мені. І всі мої свята були в тій вишиванці. У моїх однокласниць тоді ще ні в кого не було вишиванок, а в мене була. Зараз вже можна купити, яку завгодно, але саме такої, як наша старовинна сорочка, не знайти ніде. Для мене вона особливо цінна. В майбутньому, коли мій син виросте й одружиться, планую подарувати цю сорочку своїй невістці".
