За інформацією: Суспільне Чернігів.
Майя Павлюк. Суспільне Чернігів"Він у нас був за старшого. Тому що, де треба допомога, де що — це все брат робив. Він допомагав, він за нас переживав. Завдяки йому ми всі разом і тримались", — говорить сестра Майя Павлюк.
Рідні Миколи Гайдея розповіли: після зазнаних травм він проходив лікування в госпіталях Києва, Ужгорода, Львова. Переніс 14 операцій, зокрема, на кінцівках та серці.
"Зі Львова уже Міністерство оборони відправило на лікування в Данію. Зупинка серця, не витримало… Повинна була бути остання операція на нозі. Не дочекався", — говорить сестра Миколи.
Анатолій Стрілець. Суспільне Чернігів"Про загиблого можу сказати тільки добрі слова, позаяк я знав його з малих літ. Знаю, що в перші дні війни пішов він добровольцем. А подальша доля його була вирішена, оскільки він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, прибувши додому", — каже голова Лосинівської громади Анатолій Стрілець.
Доньки Миколи Гайдея, Ірина Пономаренко та Інна Захарченко, згадують, що лікування в Данії давалось важко для їхнього батька.
"Реабілітацію він проходив дуже сміливо. Йому, звісно, було боляче, важко, але він мужньо це все переносив. Але, на жаль, так склалися обставини, що буквально трошечки не вистачило в нього чи сил, чи енергії. Не вистачило часу, аби повернутися додому. Наш татко дуже любив життя. Він любив багато жартувати, знав багато анекдотів і дуже класно грав на гітарі".
Поховали солдата Миколу Гайдея на кладовищі у його рідному селі Вікторівка.
Читати ще
Читати ще
На Чернігівщині попрощалися із захисниками Андрієм Михном, Миколою Гайдеєм, Ярославом Ющенком та Олексієм Гордієнком
