За інформацією: Суспільне Чернівці.
Військовий Іван Нечипоренко. Суспільне Чернівці
Водночас і у тиловій роботі Іван знаходить переваги. Зокрема, він працює з військовими, які повертаються після поранення та отримують групи інвалідності — Іван розуміє, як їм допомогти, бо і сам двічі отримував поранення.
У війську чоловік пройшов шлях від солдата до лейтенанта. До Сил Оборони долучився, коли навчався на першому курсі — це було у 2018 році, на той час Івану було 20. Таке рішення прийняв, бо в його оточенні були люди, яких хлопець вважав прикладом для наслідування — натомість вони були військовими АТО.
До початку повномасштабного вторгнення Іван побував на двох ротаціях — у селі Широкине на Донеччині та у селищі Станиця Луганська. Тоді майже весь час працювали "на нулі" — іноді за 400 метрів до лінії зіткнення. За цей час поранень чоловік не отримував, водночас розумів, що це можливо.а
Перше поранення — на наступний день після початку повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року Іван був на навчанні на полігоні. Як тільки чоловік та інші військові дізналися про початок повномасштабного вторгнення — вирушили на Херсонський напрямок.
Військовий Іван Нечипоренко. Іван Нечипоренко
Вранці наступного дня група доїхала до села Веселе та селища Козацьке. Там мали зайняти оборону та укріпитися, але російські війська прибули занадто швидко, а відтак група, у якій був Іван, не встигла зайняти вигідне розташування. Це вдалося б, якби українські війська прибули на потрібне місце швидше — відтак отримали б перевагу у висоті та зайнятій лінії оборони.
Почався бій, а під час нього вдалось повернути перевагу.
Орієнтовно в обід Іван отримав своє перше поранення — кульове. Тоді чоловік ще був навідником бронетранспортера та разом із побратимом їхав, аби забрати групу військових та перевезти їх на іншу ділянку. Росіяни почали атаку з кулемета, кулі літали салоном транспорту, а одна з них — зупинилась у плечі Івана.
Побратим чоловіка також отримав поранення — в око. Поки чекав на евакуацію — загинув від авіаудару.
"Дуже добре знав його. Раніше у нас у підрозділах було набагато менше народу. Коли вас 60-80-100 чоловіків і ви разом понад рік — дуже добре один одного знаєте. Навіть на похороні не вірилось, що він все-таки загинув".
Тоді Івана вдалось евакуювати, а кулю дістали. За місяць лікування та реабілітації чоловік повернувся у підрозділ.
"Що такого запамʼяталось: коли у мене був шматок кулі, то зі своїх жартів мені доводилось сміятись двічі. Перший раз, бо жарт дійсно смішний. Другий, бо куля у плечі лоскотала".
Далі були бої у Серебрянці, Верхньокамʼянському та Білогорівці. Крайній раз — у Пісках на Донеччині.
Під час другого поранення неушкодженою залишилась тільки ліва рука
Друге поранення Іван отримав у серпні 2022 року. Це сталось під час оборони позиції, яка тривала понад тиждень. Половина підрозділу, у якому був Іван, "відтягнулась", а на позицію почали заходити інші підрозділи. Завдання Нечипоренка — заводити їх по флангах для оборони.
Селище Піски на мапі, де Іван отримав друге поранення. DeepStateMAP
Події відбувались у "сірій зоні", тоді за три дні українські війська понад пʼять разів змінили розташування у межах села.
В один момент Іван став на міну та підірвався, зачепивши рукою іншу міну у цей час. Наразі через це у чоловіка немає трьох пальців на правій руці та чотири сантиметри кістки у стопі. Евакуювати чоловіка вдалось швидко — за пів години був на хірургічному столі.
Іван розповідає, що не одразу усвідомив масштаб поранень, які отримав. Це повʼязує з тим, що він приймав знеболювальні та більшість часу спав.
"Подекуди були думки, що, начебто, опускаються руки, але зараз не той час".
Стан Івана Нечипоренка після другого поранення. Іван Нечипоренко
Перший час після поранення Іван пересувався кріслом колісним. Через втрату пальців та накладену лангету, яка допомагала кісткам зростись, це було складно. Аби відновитись, чоловік робив фізичні вправи, ходив на масажі, процедури, розминав руку та постійно використовував мазі.
Також вчився користуватись лівою рукою так само вправно, як правою. Спершу це було незвично, але тепер Івану вже комфортно. Чоловік зміг повернути більшу частину свого почерку.
Іван Нечипоренко працює із документами. Суспільне Чернівці
Наразі у штабі, коли Івану стає важко поратись з обовʼязками, військовий доручає частину роботи діловодам, а замість набору повідомлень текстом — використовує голосові повідомлення.
Також іноді забуває, що через поранення втратив частину пальців, а відтак, коли бере у руку предмети, вони можуть випадати.
Іван Нечипоренко під час роботи. Суспільне Чернівці
Замість частини кістки у стопі, яку військовий втратив під час поранення, у нього встановлена титанова пластина, яка допомагає кісткам зростись.
"Я відчуваю дискомфорт. Він схожий на те, коли залежав ногу і не можеш її "прохрускати".
Незабаром військовому мають провести ще одну операцію — якщо кістки у стопі добре зрослись, з неї можуть дістати пластину. Якщо ні, то встановлять нову.
Військовий Іван Нечипоренко у своєму кабінеті. Суспільне Чернівці
Після завершення лікування Іван планує повернутись до побратимів, які наразі на Донеччині. Втім більше чоловік не зможеш бути штурмовиком.
"Все відходить від штурмових дій, від окопів у напрямку безпілотних систем. Як наземних, так і аеродромів, аеророзвідників. Що стосується безпілотних систем — дещо вивчав. Це один з оптимальних варіантів, що навіть з моїм станом здоровʼя можна працювати".
