За інформацією: Суспільне Вінниця.
Валерій Тварковський. Суспільне Вінниця
За словами чоловіка, після цього кожен ранок він починає з тренувань: пробіжка, розминка та силові вправи у місцевому спортзалі. До виходу на пенсію чоловік спортом не займався.
"Насамперед це біг, щоб розвивати витривалість і дихання. Треба бігати 10-15 кілометрів три — чотири рази на тиждень і тричі ходжу до спортзалу. Качаю ноги, тулуб, щоб рівновагу тримати під час походів у гори. Роблю вправи зі штангою, присідання, імітацію підйому в гори з вагою".
Валерій Тварковський у спортзалі. Суспільне Вінниця
Програму тренувань Валерій розробив самостійно. Каже, що це допомагає йому відновлювати сили після сходжень у гори.
"Я сповідую правила: не зашкодити, не травмуватися, бо у моєму віці легко собі задати шкоди. Роблю по 10-12 підходів 3-4 рази й слухаю організм, коли досить. На ноги я підіймав 240 кілограмів, зараз відновлююся, бо гори багато сил забирають, потрохи входжу в норму. Дихання відіграє важливу роль, бо чим вище підіймаєшся, тим більше відчуваєш нестачу кисню. Важливою є сила ніг, бо ідеш постійно на підйом", — сказав Валерій Тварковський.
Валерій Тварковський підкорює гімалайську гору Лобуче. Фото надав Валерій Тварковський
Сходження на гімалайську гору Лобуче висотою 6 119 метрів відбулося місяць тому. За словами чоловіка, було важко, бо лежав сніг. Разом із групою з шести туристів і гідом підіймався майже дві доби.
"Зустрілися ми 25 жовтня в Катманду, нас було шестеро і керівник експедиції Олег Іванченко. Двоє людей з Англії, один з Польші, двоє з Криму. Я був найстарший. Практично не відстав від них і на треку, і на підйомі. Піднімалися ми постійно в гору. На п'ятьох тисячах кілометрів перейшли у табір "Евереста", там у базовому таборі акліматизовувалися, аби організм звик до гіпоксії. І пізнього вечора рушили до вершини гори. Був сніг спресований. О 9 ранку ми були на вершині, то було щастя, захоплення і неймовірна радість", — розповів Валерій Тварковський.
Валерій Тварковський піднімає прапор з іменами загиблих на вершині гімалайської гори Лобуче (праворуч). Фото надав Валерій Тварковський
На вершині він розгорнув стяг Повітряних Сил України з іменами загиблих льотчиків — від 2014 року до сьогодні.
"Тут і Костянтим Могилко — наш вінничанин, тут мої вапнярчани — Сергій Лозовський і Ляшенко, наші українські герої, що на небесах. Я всіх написав, це і Повітряні сили, авіація, МВС, морські сили. Мені так хотілося підняти цей прапор на вершині ближче до неба, до душ тих хлопців, що на небесах, аби вони з небес охороняли наш спокій і небо. Я саме так хотів подякувати і нагадати про їх подвиг".
Валерій Тварковський підкорює гімалайську гору Лобуче. Фото надав Валерій Тварковський
За мужність та силу духу Валерія Тварковського відзначили нагрудним знаком і дипломами командування Повітряних сил. Суспільному чоловік розповів, що підкорював вершину не заради нагород, а заради пам’яті про загиблих льотчиків. Для нього це особлива подія ще й тому, що майже всі в його родині служать у Повітряних Силах ЗСУ.
"У мене вся рідня у Повітрних Силах — це і син віськовий льотчик, зять офіцер, літає в екіпажі М8. Невістка — майор Повітрняних сил, онучки чоловік у Повітрних Силах"
Після повернення з Гімалаїв Валерій Тварковський відновлює сили й мріє про майбутні сходження. Каже, що у 70 років хоче підкорити семитисячник.
