За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Олександр Тесленко
Два дзвінки — лікарю та брату, після смертельного поранення встиг зробити Олександр Тесленко. 1 березня 2022 року його із танкового кулемета розстріляли росіяни, які рухалися в колоні військової техніки по Лосинівці Ніжинського району. Чоловік знімав все це на телефон, аби передати українським спецслужбам, та при цьому лаяв росіян. Наразі за фактом вбивства Олександра Тесленка органами поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за частиною другою статті 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни, поєднанні із умисним вбивством.
Кадри російської техніки, яка у березні 2022 року курсує селищем Лосинівка Ніжинського району в сторону Нової Басані, на свій телефон зняв 45-річний чернігівець Олександр Тесленко.
Кадри російської техніки, яка у березні 2022 року курсує селищем Лосинівка Ніжинського району в сторону Нової Басані. ФОТО: Олександр Тесленко
За цю зйомку та супутні коментарі Олександра Тесленка росіяни застрелять із танкового кулемета. Це станеться близько 9-тої ранку 1 березня. На фото — місце, де чоловік загинув.
Місце, де загинув Олександр Тесленко. Показує лікар Микола Тарасенко. ФОТО: Суспільне Чернігів
Микола Тарасенко перший, хто прибув на місце події. Він – лікар.
"Я почув, що була кулеметна черга: «трррр», буквально чотири-п’ять пострілів. Він дзвонить і каже: «Заберіть мене, я поранений». Я через парк, попід парканом, пригинаючись (а танки йдуть), перебіг. Коли я підбіг, він вже був без свідомості, і купа згустків крові. Але він дихав іще", — розповідає Микола.
Олександр Тесленко з побратимом. ФОТО: Олександр Тесленко
Пораненого чоловіка односельчани на драбині транспортували до будинку Миколи Тарасенка — це за 150 метрів, та викликали швидку. В тілі Олександра він нарахував два кульові отвори.
"Була пробита права половина грудної клітини, і у праве плече було поранення. Такі люди виживають, але там була пошкоджена легенева артерія, і він помер".
За годину до загибелі чоловіки разом снідали.
"І він каже, що потрібно щось робити. Я йому кажу: «Саша, танки йдуть, куди ти підеш, як кругом, ось, дивися – сотні танків проходило». Бачу, він починає злиться. Він дуже великий патріот. Інколи його переконувати мені було важко. Він це сприймав вороже. Що робити, як танки йдуть? Потрібно дзвонити, комусь повідомляти", — пригадує Микола Тарасенко.
Вони були знайомі кілька днів – Олександр приїхав до Лосинівки разом із колишньою невісткою Миколи Тарасенка Оленою. Це було 27 лютого. За кілька днів знайшов тут однодумців та організував опір: рахували російську техніку, загороджували шляхи, робили запалюючі суміші, розповідає голова Лосинівської громади Анатолій Стрілець.
Голова Лосинівської громади Анатолій Стрілець. ФОТО: Суспільне Чернігів
"Влився в нашу громаду за декілька годин, декілька хвилин. Найшов своїх однодумців, і разом все робили заради перемоги Але ж така навала йшла техніки – по сто, по двісті одиниць техніки, що ніякі ці дерева, ніякі блоки нічого не давало перешкод. Техніка одгортала все, розгортала. Їхня ціль була йти на Київ".
"Це безстрашна людина, яка ніколи нічого не боялася. Чи то росіяни, чи то інші, чи будь-хто. Він дуже любив Україну. Його була Україна, для нього це було понад усе", — говорить мама Олександра Валентина.
Мама Олександра Валентина. ФОТО: Суспільне Чернігів
Жінка розповідає, що відчувала, що із її сином може статися недобре. Після поранення він встиг зробити іще один дзвінок – брату Володимиру.
"Я кажу сину старшому: «Вова, подзвони Саші, бо я щось відчуваю. Він йому подзвонив і каже, що танки йдуть. Він йому каже: «Саша, уходь, це ж танки». І він йому через короткий час дзвонить: «Брат, я поранений»".
Останні слова, які віч-на-віч почула від сина були по плани на шлюб, телефоном.
"Він мені може за три дні сказав, що вийде на танки. Кажу: «Синок, не підставляй мене…» Я це все відчувала, що якась трагедія буде. Вже надумався…Його вже не можна було переконати. Мабуть. Це я так думаю", — розповідає Валентина.
Фотографії Олександра. ФОТО: Суспільне Чернігів
Більшість часу Олександр Тесленко проживав у селі Уборки Куликівської громади, де допомагав людям позбутися наркозалежності, входив до християнської церкви "Спасіння". З 2014 року як волонтер допомагав ЗСУ на фронті, більш як п'ять років займався декупажем. У нього залишився десятирічний син, який нині разом із матір’ю проживає у Росії.
"Він для людей дуже багато робив добра. Не стільки для нас, батьків, він вважав, що ми справимось самі. А от для людей він був дуже гарною людиною. І він для них просто прожив, от для людей".
Олександра поховали під час окупації громади 2 березня на місцевому кладовищі. Після звільнення Чернігівської області тіло ексгумували.
Могила Олександра Тесленка. ФОТО: Суспільне Чернігів
Наразі за фактом вбивства Олександра Тесленка органами поліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за частиною другою статті 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни, поєднанні з умисним вбивством. Це Суспільному підтвердили в обласній прокуратурі.
Детальніше дивіться у сюжеті:
