9 років тому в Слов’янську розпочалася війна на сході України. Однією з перших на захист України стала 80-та окрема десантно-штурмова бригада ЗСУ. Про це пише УП.
Історія про початок війни у Слов’янську в спогадах трьох наших десантників – Олександра, Руслана та Володимира.
Олександр був свідком першого бою війни – коли диверсійна група із загону ФСБ «Крим» відкрила вогонь по «альфівцях», а командир роти Олександра Вадим Сухаревський прикрив «альфівців» з БТРу.
Руслан 3 липня 2014-го штурмував Миколаївку – останній населений пункт перед заходом української армії в Слов’янськ. а Володимир керував гаубичним дивізіоном Д-30, який працював по цілях навколо Слов’янська.
Саме Володимиру належить улюблений шматок цього тексту журналістки Ольги Кириленко – здається, він передає дуже важливу емоцію того часу: «У нас з кожним переїздом нагромаджувалося повно майна: каремати, палатки, пічки, і вже не було де це возити. І от командир бригади мені каже: »Вивантажуй свої боєприпаси, будемо туди завантажувати палатки! Ти шо, по людях стріляти будеш?».
Кажу: «Звичайно, що не буду!».
У підсумку автомобілі з БК було перевантажено, а в мене лишилося всього 20 ящиків з боєприпасами. А тут у хлопців реальні бої на тих блокпостах! Командування АТО каже – десантно-штурмові підрозділи вже пішли на штурм, бракує артилерії, витягуємо артилерію! Я приїжджаю в базовий табір сил АТО, а там мене зустрічає мій найкращий друг з Сумського артилерійського інституту – ми 13 років не бачилися! І я бачу, що в нього гармата стріляє…
Кажу: «Ігорю, ти шо, освітлювальними снарядами стріляєш?».
Він каже: «Ні, осколочно-фугасними».
Підходить до нас з Ігорем начальник артилерії АТО й питає: «Володя, ну що, скільки БК привіз?».
А я йому: «Не повірите: 20 ящиків снарядів… і палатки».
Усі троє думали, що війна закінчиться у Слов’янську, і вони скоро поїдуть додому.
Минуло 9 років, а всі троє воюють на Бахмутському напрямку. Ніхто не їде додому. Боротьба за вільну Україну триває.
