За інформацією: Суспільне Чернігів.
Світлана Горбонос. Суспільне Чернігів
До будинку жінка повернулася через місяць після лікування, а у червні вирішила починати ремонт.
"Мене сюди тягнуло зі страшною силою. Все тут ми робили з чоловіком для себе. Я просто не могла залишити цього будинку і все. Я буду тільки тут жити. Заради його пам’яті. Куди не подивлюся – все його руками зроблено".
Пошкоджений внаслідок обстрілу будинок. Світлана Горбонос
З ремонтом даху допомогли побратими сина.
"Воно і відрізняється — де новий профіль вже докупляли. Бо там же було розірвано все. Коробка, все повідлітало і дах підняло".
На державну компенсацію, каже жінка, вирішила не чекати. Більшість необхідного купувала за власні гроші, також допомогли місцеві аграрії та виділили гроші з бюджету громади. Будівельні матеріали, пригадує Світлана, возила з міста сама – автомобілем загиблого чоловіка.
"У мене вибору не було. Якби я чекала компенсації, вона давно б вже рухнула. Вже б їй ніхто нічого не зробив. Стіни немає. Там так сяк позатикали ті дірки, але основне верх".
Будинок Світлани Горбонос. Суспільне Чернігів
Влітку 2024 року у кухні Світлани переклали грубу. Нині у будинку залишилося зробити 10% від запланованого.
"У мене залишилося на стелю. Може ж колись дадуть ту компенсацію. У нас була вагонка. Її теж зірвало всю під час вибуху. Це дрібниці. У мене зараз інші цінності. Це колись зробиться. Я за це навіть не переживаю".
Весь цей час у своїй спальні жінка тримає український стяг, який вцілів у будинку після танкового пострілу. До того, каже жінка, він майорів над будинком.
Читати ще
Читати ще «На жаль, ми багато втрачаємо через війну»: як волонтери «Дерев’яного мережива» відновлюють сторічні будівлі у Чернігові
