За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
За тиждень, з 29 грудня по 4 січня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 19 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Володимир Ковалюк
Володимир Ковалюк. Фото з відкритих джерел
Володимир Ковалюк на псевдо "Каспер" народився 21 липня 1999 року у Вінниці, був єдиною дитиною у сім'ї. Він навчався у ліцеї №22, після дев'яти класів — у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій, відтак здобув ступінь бакалавра у Вінницькому національному технічному університеті.
Володимир був автомеханіком, згодом — менеджером з продажу. А у 2022 році поїхав на Івано-Франківщину, де працював у будівельній сфері.
Захищати Україну чоловік пішов восени 2024 року. Військовий виконував бойові завдання у лавах 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", воював на Донецькому напрямку.
24 липня 2025 поблизу села Переїзне Бахмутського району воїн потрапив під щільний удар російських дронів-камікадзе. Відтоді п'ять місяців вважався зниклим безвісти. Нещодавно підтвердилася загибель бійця.
Артур Шулумей
Артур Шулумей. Фото з відкритих джерел
Артур Шулумей був жителем села Костянтинівка Турбівської Громади. Прощання з ним відбулося 29 грудня 2025 року.
Олександр Костюк
Олександр Костюк. Фото з відкритих джерел
Олександр Костюк на псевдо "Універсал" народився 19.01.1986 року у селищі Глухівці. Навчався у Глуховецькій загальноосвітній школі. Працював в ТОВ "АКВ Українське каолінове товариство", СВК "МАЯК" селища Глухівці та ТОВ "ПлазмаТек" у Бердичеві.
З перших днів повномасштабного вторгнення у березні 2022 року він добровільно став на захист рідної держави, керуючись принципом: "Краще я піду воювати, ніж мій син".
Служив старшим дешифрувальником розвідувальних матеріалів з безпілотних літальних апаратів відділення збору та обробки інформації збору взводу розвідки та коригування 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем механізованої бригади у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Мав звання сержанта.
28.04.2025 року захисник зник безвісти, виконуючи бойове завдання з виявлення та знищення сил противника неподалік населеного пункту Діброве Сєвєродонецького району Луганської області. У грудні 2025 року підтвердився факт його загибелі.
Сергій Дідович
Сергій Дідович. Фото з відкритих джерел
У грудні 2025 за результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель Сергія Вікторовича Дідовича, 29 червня 1995 року народження — уродженця села Вовчинець, який півтора року вважався безвісти зниклим.
Андрій Педаш
Андрій Педаш. Фото з відкритих джерел
20 грудня 2025 року у населеному пункті Краматорськ Донецької області загинув Андрій Анатолійович Педаш.
Його рідне місто, Пологи Запорізької області, російські війська окупували 6 березня 2022 року. Від самого початку повномасштабного вторгнення, з 24 лютого, захисник разом з іншими чоловіками став до лав місцевої територіальної оборони.
Згодом він вивіз дружину Альвіну та чотирьох синів до Запоріжжя, а сам продовжив боронити країну у складі 109 окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. Через постійні масовані обстріли Запоріжжя дружина з наймолодшим сином переїхала до рідних у Жмеринку. Саме там "на щиті" і зустріли захисника.
Олег Матвіяшин
Олег Матвіяшин. Фото з відкритих джерел
Під час бойових дій з оборони міста Добропілля Донецької області 25 грудня загинув Олег Володимирович Матвіяшин, 1995 року народження, житель села Новоживотів. Старший солдат Олег Матвіяшин, мобілізований до Збройних Сил України у лютому 2022 року.
Григорій Харитонов
Григорій Харитонов. Фото з відкритих джерел
Григорій Харитонов народився 22 листопада 1980 року у Черкасах в багатодітній сім'ї, де зростав із двома братами та сестрою. Відразу після закінчення школи разом із родиною переїхав до Вінниці, працював у будівельній сфері.
Чоловік добровільно мобілізувався до Збройних сил України влітку 2025. Після військового вишколу у Німеччині, він боронив Батьківщину у лавах 41 окремої механізованої бригади. На посаді оператора БпЛА виконував бойові завдання на Харківському напрямку.
Життя воїна обірвалося 17 грудня поблизу Андріївки Ізюмського району.
"Григорій мав справді золоті руки. Побудував вінничанам не одну оселю, кожну з яких ставив як для себе, щоб на віки, а ще було затишно. Робота забирала весь його час, втім про інше життя він і не мріяв, оскільки отримував неймовірне задоволення від результатів своєї праці", – сказала сестра Олена.
Іван Скубенко
Іван Скубенко. Фото з відкритих джерел
Скубенко Іван Петрович, 3 жовтня 1975 року народження, житель села Рахни-Лісові був призваний на військову службу під час мобілізації. Служив сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону.
Воїн отримав смертельне поранення 26 грудня в районі населеного пункту Благодатівка Куп’янського району Харківської області.
Дмитро Андріяш
Дмитро Андріяш. Фото з відкритих джерел
Дмитро Володимирович Андріяш, 2002 року народження, був мешканцем села Польове. Його призвали на військову службу 2022 року за мобілізацією. Чоловік служив сапером інженерно саперного взводу 1 парашутно-десантного батальйону.
З 2023 року Дмитро Андріяш вважався зниклим безвісти. Як стало відомо, 18 листопада 2023 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області.
Володимир Ковалюк
Володимир Ковалюк. Фото з відкритих джерел
Володимир Ковалюк на псевдо "Каспер" народився 21 липня 1999 року у Вінниці, був єдиною дитиною у сім'ї. Він навчався у ліцеї №22, після дев'яти класів — у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій, відтак здобув ступінь бакалавра у Вінницькому національному технічному університеті.
Володимир був автомеханіком, згодом — менеджером з продажу. А у 2022 році поїхав на Івано-Франківщину, де працював у будівельній сфері.
Захищати Україну чоловік пішов восени 2024 року. Військовий виконував бойові завдання у лавах 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", воював на Донецькому напрямку. 24 липня 2025 поблизу села Переїзне Бахмутського району воїн потрапив під щільний удар російських дронів-камікадзе. Відтоді п'ять місяців вважався зниклим безвісти. Нещодавно підтвердилася загибель бійця.
Віталій Строгін
Віталій Строгін. Фото з відкритих джерел
Віталій Строгін — уродженець Херсонщини. Він народився 3 січня 1979 року в місті Каховка. Після завершення школи та професійного училища працював майстром-ремонтником і фахівцем з оздоблювальних робіт.
Повномасштабне вторгнення Росії Віталій зустрів на Батьківщині. Після окупації рідного краю разом із дружиною та двома доньками був змушений евакуюватися. Родина оселилася у Вінниці, звідки чоловік згодом добровільно вирушив на фронт.
До лав Збройних сил України Віталій Строгін приєднався у лютому 2023 року. Він проходив службу у складі 21 окремої механізованої бригади, був старшим солдатом та оператором протитанкового ракетного комплексу.
За мужність і відданість справі захисту України військового нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ "Золотий хрест", а також нагрудним знаком військового формування за оборону Лиману.
Свій останній бій Віталій Строгін прийняв 30 жовтня 2024 року поблизу села Веселе Курської області. Захисникові було 45 років.
Юрій Макогончук
Юрій Макогончук. Фото з відкритих джерел
Житель Чернівецької громади, молодший сержант Юрій Макогончук служив старшим розвідником розвідувального взводу розвідки спеціального призначення батальйону оперативного призначення Національної гвардії України "Азов".
Він загинув 13 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання із захисту України, поблизу населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Сергій Караман
Сергій Караман. Фото з відкритих джерел
Житель села Чернятка Джулинської громади Сергій Караман, 1981 року народження — служив інспектором прикордонної служби 2 категорії, кулеметник першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Десять місяців захисник вважався безвісти зниклим. Стало відомо, що він поліг 19 лютого поблизу населеного пункту Лебедівка Суджанського району Курської області.
Сергій Дорошенко
Сергій Дорошенко. Фото з відкритих джерел
38-річний боєць десантно-штурмового взводу з Тростянецької громади Сергій Дорошенко на псевдо "Дорога" був старшим солдатом, старшим водієм десантно-штурмового взводу військової частини А7788. Він став на захист Батьківщини під час мобілізації у грудні 2024 року.
22 грудня під час виконання чергового завдання військової служби Сергій Дорошенко потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. 24 грудня від отриманих травм він помер.
Сергій Олександрович народився 1 червня 1987 року в селі Тростянчик. Дитинство та юність проходили на Кіровоградщині. Навчався у Новоукраїнській загальноосвітній школі №3, згодом — у Кіровоградській гімназії мистецтв, де формувався як творча, відкрита й талановита людина. Вищу освіту Сергій здобув в Одеській державній академії харчових технологій.
У 2005-2007 роках проходив строкову військову службу — служив прикордонником у місті Чоп. У мирному житті проживав у місті Вишневе Бучанського району Київської області.
Віктор Тишкул
Віктор Тишкул. Фото з відкритих джерел
Віктор Тишкул народився у 1989 році в селищі Вороновиця Вінницької області. Навчався у місцевій школі №2, згодом здобув професію у професійно-технічному училищі. Певний час мешкав і працював в Іллінцях, а згодом повернувся ближче до рідних місць.
У 2024 році він переїхав до Бару, де разом із дружиною Юлією почав будувати нове життя.
29 листопада 2024 року Віктора мобілізували до лав Збройних Сил України. Він проходив підготовку в Кіровоградській області, а згодом його направили на Донеччину — на передову.
7 лютого 2025 року Віктор зник безвісти в селищі Янтарне Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Через рік під час упізнання стало відомо, що він загинув. За словами судмедекспертів, його розстріляли впритул після того, як він відмовився здатися в полон.
Геннадій Назаров
Геннадій Назаров. Фото з відкритих джерел
Геннадій Назаров народився і виріс у Маріуполі, з яким пов’язав усе своє доросле життя. Після закінчення школи здобув професійну освіту в мореходному училищі. Працював майстром-мотористом на суднах торговельного флоту, згодом — механіком на машинобудівному підприємстві "Азовмаш".
Також він працював оператором верстатів з програмним керуванням у ПрАТ "УКпостач" та на кондитерській фабриці "Рошен-Маріуполь". Разом із дружиною та сином на початку повномасштабного російського вторгнення змушений був залишити рідне місто та переїхати до Вінниці.
З 2024 року він проходив службу в окремому інженерному батальйоні Сухопутних військ оперативного командування "Південь". Обіймав посаду водія та виконував завдання з облаштування мінно-вибухових загороджень.
Загинув під час бою поблизу села Гірке Пологівського району Запорізької області.
Олександр Олійник
Олександр Олійник. Фото з відкритих джерел
Олександр Олійник на псевдо "Дізель" народився 14 жовтня 1989 року у Вінниці. Навчався у школи №11, у Вінницькому політехнічному технікумі та у Вінницькому коледжі Національного університету харчових технологій, де здобув спеціальність інженера-механіка з обслуговування автомобілів і двигунів.
Чоловік працював на різних підприємствах харчової промисловості міста, за кордоном. Після повернення влаштувався менеджером у ТОВ "Екіджі", яке спеціалізується на торгівлі деталями та приладдям для автомобілів.
Олександр Олійник добровільно долучився до Збройних сил України. З 2023 року ніс службу в роті охорони штабу Повітряних сил, звідки згодом був прикомандирований до 35 окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. Військовий виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Загинув 6 листопада 2024 року поблизу села Вознесенка Покровського району.
Сергій Бублей
Сергій Бублей. Фото з відкритих джерел
Сергій Бублей народився 22 грудня 1976 року у с. Польова Лисіївка. Тут пройшли його роки дитинства та юності. Після закінчення місцевої школи здобув фах водія у Новогребельському ПТУ. Працював трактористом, шофером у СВК "Колос".
У 2014 році Сергій Бублей став на захист України. Знову зброю у руки довелося взяти у серпні 2024 року. У військовослужбовця залишилися мама, сестра та брат, який також зі зброєю у руках захищав Україну та був демобілізований після важкого поранення.
Андрій Дуднік
Андрій Дуднік. Фото з відкритих джерел
Андрій Дуднік — сержант з міста Ямпіль, служив на посаді старшого стрільця-оператора мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти однієї із військових частин.
13 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Невельське Покровського району Донецької області він загинув.
