За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
За тиждень, з 28 липня по 3 серпня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 19 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Дмитро Конєв
Дмитро Конєв. Фото з відкритих джерел
Дмитро Конєв народився 13 лютого 1992 року у Вінниці. Був єдиним сином у родині, виріс без батька — його виховувала мати. Закінчив вінницьку школу №26, отримав професію кухаря-кондитера, а згодом здобув фах у галузі готельно-ресторанної справи. Працював у сфері обслуговування, самостійно вивчав програмування та англійську мову. Мріяв розвиватися у туристичному бізнесі.
Із початком повномасштабної війни Дмитро став до лав захисників України. Стрілець-помічник гранатометника 128 окремої важкої механізованої бригади "Дике поле" загинув 22 липня 2025 поблизу села Плавні на Запоріжжі.
Іван Макодзей
Іван Макодзей. Фото з відкритих джерел
20-річний Іван Макодзей був жителем Копайгородської громади. Загинув військовий 18 липня 2025 року поблизу Новомихайлівки Донецької області.
Олександр Нестеренко
Олександр Нестеренко. Фото з відкритих джерел
Олександр Нестеренко (1992 року народження) був мешканцем села Вигоди Красносільського старостинського округу. До війська чоловіка мобілізували 25 листопада 2024 року. Він служив у складі інженерно-саперного відділення танкового батальйону.
Солдат Нестеренко загинув 26 липня 2025 року внаслідок російського артилерійського обстрілу в районі Костянтинівки Краматорського району Донецької області.
Денис Дроздик
Денис Дроздик. Фото з відкритих джерел
Денис Дроздик (1989 року народження) був жителем села Вапнярків Томашпільської громади. Помер учасник бойових дій 25 липня 2025.
Віктор Штиркун
Віктор Штиркун. Фото з відкритих джерел
Віктор Штиркун (1998 року народження) був жителем села Руданського Шаргородської громади. На момент повномасштабного вторгнення він проходив строкову службу в лавах Збройних сил України. Чоловік служив розвідником-гранатометником, воював на Донеччині.
У листопаді 2024 року рідні отримали повідомлення про те, що Віктор зник безвісти. Нещодавно стало відомо, що військовий загинув 20 листопада 2024 року поблизу Трудового Донецької області. У героя залишилися дружина, син та батьки.
Ярослав Ляховецький
Ярослав Ляховецький. Фото з відкритих джерел
Ярослав Ляховецький був жителем села Вербовця Мурованокуриловецької громади Могилів-Подільського району. Загинув, захищаючи Україну. Попрощалися з військовим 27 липня 2025.
Микола Лень
Микола Лень. Фото з відкритих джерел
Старший солдат Микола Лень був жителем села Йосипівки Самгородоцької громади Хмільницького району. Майже рік військовий вважався зниклим безвісти. Згодом ДНК-експертиза підтвердила, що чоловік загинув 8 липня 2024 року на Донеччині.
Андрій Бабюк
Андрій Бабюк. Фото з відкритих джерел
Солдат-гранатометник, учасник АТО Андрій Бабюк (1972 року народження) був жителем Козятина. Під час строкової служби брав участь у бойових діях у Грузії, Вірменії, Азербайджані. Там отримав поранення. Закінчував строкову службу у Коростені, у вертолітному полку. Повернувшися додому, почав працював в депо, але згодом пішов на м’ясокомбінат.
У 2015 році чоловік пішов захищати Україну. Два роки був на Луганському напрямку. Відтак знову повернувся в депо.
24 лютого 2022 року застало його у відрядженні в Миронівці. Донька з чоловіком привезли дітей до батьків і в перший день пішли в ТрО ЗСУ. Захищали Бахмут, звільняли Харківську та Херсонську області. Пізніше пішов воювати син.
У 2023 році Андрій Бабюк пішов на фронт. Він потрапив на Покровський напрямок. А за два роки був майже на всіх. За словами побратимів, чоловік сам відгукувався на найважчі завдання, зокрема, й на евакуацію побратимів. За два роки служби — жодної втрати. За вміло виконані завдання він отримав позивний "Ювелір".
3 липня 2025 Андрій отримав поранення. Його забрали лише за три дні й відразу відправили до шпиталю: спочатку у Запоріжжя, потім у Дніпро. Воїн переніс 5 операцій, зупинку серця, реанімацію. Гранатометник 1 стрілецького відділення, 1 стрілецького взводу, 3 стрілецької роти помер від поранень 22 липня 2025.
Богдан Василенко
Богдан Василенко. Фото з відкритих джерел
Богдан Василенко (1998 року народження) був жителем села Калитинки Джуринської громади. Служив командиром 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7337. Військовий загинув 6 липня під час бойових дій поблизу околиці села Катеринівки Краматорського району Донецької області.
Ігор Котляр
Ігор Котляр. Фото з відкритих джерел
Ігор Котляр (1984 року народження) був жителем села Старостинців Погребищенської громади. На військову службу чоловіка призвали 19 січня 2024 року. Служив він у 150 окремій механізованій громаді. Загинув 19 липня 2025, захищаючи Україну.
Олег Маснюк
Олег Маснюк. Фото з відкритих джерел
Олег Маснюк (1972 року народження) був жителем Тростянця. Навчався в Ольгопільському технікумі на тракториста-комбайнера. У жовтні 2014 пішов захищати Україну. Мав поранення, був нагороджений за службу. У 2016 році звільнився та повернувся працювати на Ладижинську птахофабрику.
1 березня 2022 чоловік знову став до лав оборонців. Був розвідником 1 зенітного артилерійського відділення роти 171 окремого батальйону 120 бригади ТрО ЗСУ. Молодший сержант мав псевдо "Леший".
Олег Маснюк служив у різних підрозділах, неодноразово був поранений. Воював на Донеччині, Запоріжжі, Харківщині. 21 липня 2025 року біля Новомихайлівки на Донеччині чоловік загинув.
Микола Єдинач
Микола Єдинач. Фото з відкритих джерел
26-річний Микола Єдинач був жителем села Бродецького Глуховецької громади. Його призвали на військову службу за контрактом до лав Збройних сил України в липні 2023 року. Загинув військовий 28 липня 2025 року на Донеччині.
Василь Хміль
Василь Хміль. Фото з відкритих джерел
Старший сержант Василь Хміль (1976 року народження) був жителем Хмільника. Загинув військовий 20 липня 2025 року під час евакуаційно-ротаційних заходів на річці Дніпрі в районі Національного природного парку "Нижньодніпровський" Херсонської області при виконанні бойових завдань у складі 1 батальйону берегової охорони в/ч А7053.
Роман Пипенко
Роман Пипенко. Фото з відкритих джерел
33-річний Роман Пипенко був жителем Гайсина. Працював головним агрономом ТОВ “Ободівка-Агро”. На фронт пішов з перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув військовий 29 липня 2025.
Іван Захаров
Іван Захаров. Фото з відкритих джерел
Старший солдат Іван Захаров (1973 року народження) був жителем села Великий Митник Хмільницького району. Загинув військовий 29 липня в районі населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області
Денис Бородін
Денис Бородін. Фото з відкритих джерел
Денис Бородін (1985 року народження) був жителем був жителем Вапнярки. Солдат служив водієм 1 відділення 2 мінометного взводу 4 мінометної батареї 2 механізованого батальйону.
10 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області РФ, захисник зник безвісти. 28 липня 2025 року підтвердився факт загибелі оборонця.
Ігор Костецький
Ігор Костецький. Фото з відкритих джерел
Молодший сержант Ігор Костецький (1969 року народження) був жителем села Конева Вендичанської громади Могилів-Подільського району. Загинув військовий 28 березня 2024 року в районі Первомайського Покровського району на Донеччині.
Андрій Татуйко
Андрій Татуйко. Вінницька міська рада
Андрій Татуйко народився 9 травня 1977 року у Вінниці. Навчався у 32 школі, у Вінницькому національному технічному університеті. Працював у торговельній сфері.
Чоловік добровольцем вступив у лави ЗСУ та боронив Україну з 2017 року у зоні АТО/ООС. Повномасштабне вторгнення зустрів на найгарячішій ділянці фронту. На посаді хіміка взводу радіаційної, хімічної, біологічної розвідки роти воював у складі 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. На заводі Ілліча воїн потрапив у полон. Перебував у російській неволі два роки: спочатку була Оленівка, далі — Вязьма. 24 січня 2024 Андрій разом з побратимами під час чергового обміну мав повернутися додому. Втім, того дня російський Іл-76, на борту якого летіли українські військові, зазнав авіакатастрофи.
"Побратими, які були з Андрієм у полоні, розповідають, що він стійко зносив жахливі поневіряння: як фізичні, так і моральні. Не корився, проте всіма силами намагався зберегти життя іншим. Його духовна міць викликала захоплення та була прикладом для наслідування. Кажуть, що Андрій ставав на коліна лише перед Богом, аби помолитися за спасіння та повернення додому тих, хто поруч", — розповіла мати полеглого захисника Ганна Федорівна.
Олександр Філоленко
Олександр Філоненко. Вінницька міська рада
Олександр Філоненко народився 14 січня 1982 року у Вінниці. Навчався у 31 школі та професійно-технічному училищі №4. З перших днів повномасштабного вторгнення разом із колегами по добровольчому об’єднанню доставляв автівки, медикаменти, харчі та інші необхідні речі на різні напрямки фронту: Покровський, Харківський, Запорізький. Звідти також вивозив тіла загиблих та евакуйовував поранених бійців, надавав домедичну допомогу.
З осені 2024 року Олександр на псевдо "Філ" воював у 120 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. Був водієм-електриком, стрільцем взводу. Помер 43-річний воїн 27 липня 2025.
