За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
За тиждень, з 15 по 21 грудня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель 25 оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Денис Кузьменюк
Денис Кузьменюк. Фото з відкритих джерел
Денис Кузьменюк народився 14 липня 1984 року у Вінниці. Після закінчення ліцею №4 здобув вищу освіту у Вінницькому національному технічному університеті. Знався на комп’ютерних технологіях, працював над розробкою інформаційних програм, був оператором на підприємстві "Вінницякіно".
41-річний воїн став до лав Збройних сил України у 2025. Він служив у складі 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка — у роті безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
Військовий загинув 5 грудня поблизу села Лосівка на Харківщині. У героя залишилися мама, сестра та племінниця.
Василь Сапожнік
Василь Сапожнік. Фото з відкритих джерел
Василь Сапожнік (1981 року народження) був жителем села Шипіївка іванівської громади. військовий загинув 23 листопада 2025, захищаючи Україну.
Вадим Білий
Вадим Білий. Фото з відкритих джерел
Вадим Білий (1987 року народження) був жителем села Гармаки Барської громади. Військовий служив на посаді стрільця-помічника гранатометника 1 піхотного відділення 1 піхотного взводу 1 піхотної роти піхотного батальйону військової частини А7400. Чоловік загинув 4 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Варварівка Запорізької області.
Василь Малярчук
Василь Малярчук. Фото з відкритих джерел
Василь Малярчук (1981 року народження) народився в селі Степове Первомайського району АР Крим. Пізніше родина переїхала у село Богданівка Тульчинського району. Чоловік працював у ТОВ "Богданівське", у відділі логістики ПАТ "МХП". У лютому 2025 року був мобілізований на службу в ЗСУ — на посаду стрільця-снайпера 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
10 грудня 2025 року Василь Малярчук загинув внаслідок поранень, несумісних із життям, у районі населеного пункту Заповідне Покровського району Донецької області.
Вадим Чапалда
Вадим Чапалда. Фото з відкритих джерел
Молодший сержант Вадим Чапалда був жителем села Стрільники Шпиківської громади. 6 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Невельського Донецької області воїн зник безвісти. Згодом підтвердилася його загибель.
Ілля Карпенко
Ілля Карпенко. Фото з відкритих джерел
Ілля Карпенко (2004 року народження) був жителем села Вербівка Оратівської громади. Військовий загинув під час виконання бойового завдання поблизу Куп’янська Харківської області. З 11 грудня 2025 з воїном втратився зв'язок. Згодом підтвердилася його загибель.
Володимир Нікітін
Володимир Нікітін. Фото з відкритих джерел
Володимир Нікітін був жителем села Скоморошки Оратівської громади. Військовий загинув, захищаючи Україну.
Олександр Коваленко
Олександр Коваленко. Фото з відкритих джерел
Олександр Коваленко (1993 року народження) був жителем села Фронтівка Оратівської громади. Військовий зник безвісти під час бойових дій 19 травня 2024 року. Згодом стало відомо, що захисник загинув під час виконання бойового завдання поблизу Нетайлового Донецької області.
Віктор Машталяр
Віктор Машталяр. Фото з відкритих джерел
Віктор Машталяр (1968 року народження) був жителем села Северинівка. Чоловік був призваний на військову службу 18 вересня 2025 року. Він служив солдатом-навідником у військовій частині в Первомайську. 11 грудня 2025 року чоловік помер внаслідок важкої хвороби.
Олександр Поблоцький
Олександр Поблоцький. Фото з відкритих джерел
Олександр Поблоцький був жителем Ямполя. Чоловік служив на посаді водія-механіка евакуаційного взводу ремонтної роти батальйону матеріально технічного забезпечення однієї із військових частин.
9 березня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області військовий загинув.
Антон Старосєк
Антон Старосєк. Фото з відкритих джерел
Антон Старосєк був уродженцем Донецька. У 2014 році він переїхав до Жмеринки на Вінниччину, одружився. 10 червня 2024 року він став до лав 154 окремої механізованої бригади ЗСУ. Пройшов підготовку, навчання. А з вересня брав участь у боях на Покровському напрямку. 24 вересня 2024 року дружина отримала повідомлення, що чоловік зник безвісти в районі Гірника Донецької області. У грудні 2025 ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника.
Сергій Боровик
Сергій Боровик. Фото з відкритих джерел
Сергій Боровик (1996 року народження) був жителем Ямполя. Солдат служив стрільцем-санітаром відділення охорони однієї із військових частин. Загинув військовослужбовець 13 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Колона-Межова Дніпропетровської області.
Владислав Бойчук
Владислав Бойчук. Фото з відкритих джерел
Владислав Бойчук народився 27 липня 1995 року у селі Савинці Гайсинського району. Тут він шість років ходив до місцевої школи, відтак переїхав у Вінницю, де закінчив ліцей №30 та здобув освіту у Тульчинському вищому професійному училищі. У ТОВ "Вінаквабуд" працював на бурильній установці, брав участь у прокладанні місцевих трубопроводів. Разом із дружиною виховував сина.
Захищати Україну Владислав пішов з початком повномасштабного російського вторгнення. Після військового вишколу у Великій Британії він воював на посаді старшого стрільця у лавах 82 десантно-штурмової Буковинської бригади. За наполегливість і самовідданість від побратимів отримав позивний "Гетьман".
Загинув військовий 30 серпня 2023 року поблизу села Вербове Пологівського району Запорізької області.
Петро Медун
Петро Медун. Фото з відкритих джерел
Петро Медун (1973 року народження) був жителем Селища Гніванської громади. Після закінчення школи вступив до Гніванського професійного ліцею, де здобув професію механізатора широкого профілю. Згодом пройшов строкову службу в армії. Багато років працював у Селищенському колгоспі, а останнім часом — на Сабарівській ділянці Гніванського кар’єру.
28 листопада 2022 року був призваний до лав Збройних сил України. Проходив навчання в Німеччині, після чого разом із побратимами ніс службу у складі 47 окремої механізованої бригади на посаді майстра ремонтного відділення бронетанкової техніки.
10 грудня 2025 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Вакалівщина, Петро Медун загинув.
Руслан Янковчук
Руслан Янковчук. Фото з відкритих джерел
Руслан Янковчук (1975 року народження) був жителем Козятина. Загинув, захищаючи Україну.
Олександр Машевський
Олександр Машевський. Фото з відкритих джерел
Олександр Машевський був жителем села Широка Гребля Хмільницького району. Військовий помер 14 грудня 2025 у шпиталі Дніпра.
Віктор Тяпов
Віктор Тяпов. Фото з відкритих джерел
Віктор Тяпов був жителем села Пляхова Глуховецької громади. Він добровільно став до лав ЗСУ, служив оператором БпЛА. Загинув військовий 4 листопада 2025 року поблизу Різниківки на Донеччині внаслідок удару російського FPV-дрона.
Костянтин Штифурак
Костянтин Штифурак. Фото з відкритих джерел
Костянтин Штифурак на псевдо "Режисер" був випускником Вінницького державного педагогічного університету. Працював журналістом та режисером. Україну чоловік пішов захищати з перших днів повномасштабного вторгнення, проходив військову службу як командир відділення БпЛА.
Олег Вівчар
Олег Вівчар. Фото з відкритих джерел
Олег Вівчар (1991 року народження) був жителем Юрівки Махнівецької громади. Захисник загинув поблизу Переїзного Бахмутського району Донецької області.
Олександр Загарій
Олександр Загарій. Фото з відкритих джерел
Олександр Загарій (1988 року народження) був жителем Баланівки. Після школи пройшов строкову службу в Збройних силах України. З 2015 року добровільно став на захист Батьківщини, підписавши контракт, і десять років присвятив службі Україні.
Чоловік служив командиром танка, старшим сержантом. Помер 16 грудня 2025 року у лікарні внаслідок важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання.
Руслан Чистан
Руслан Чистан. Фото з відкритих джерел
Руслан Чистан був уродженцем Крижополя, жив у Вапнярці. Солдат служив командиром відділення командно-штабних машин взводу командно-штабних машин роти мобільних вузлів зв'язку. Загинув військовий 9 грудня 2025.
Юрій Прищак
Юрій Прищак. Фото з відкритих джерел
Юрій Прищак (1972 року народження) був жителем Вапнярки. Військовий служив командиром 5 відділення командно-штабних машин взводу командно-штабних машин роти мобільних вузлів зв'язку. Захисник помер 8 грудня 2025 під час виконання службових обов'язків в районі населеного пункту Западня Чугуївського району Харківської області.
Олександр Юрчик
Олександр Юрчик. Фото з відкритих джерел
Олександр Юрчик (1982 року народження) був жителем Гнівані. Навчався у загальноосвітній школі № 2. Здобував фахову освіту у Вінницькому технічному коледжі, а згодом — у Вінницькому національному технічному університеті.
Олександр закінчив Гніванську музичну школу по класу баяна, грав на бас-гітарі, брав участь у численних конкурсах і фестивалях, був учасником вінницьких рок-гуртів, виступав на одній сцені, зокрема, із Кузьмою Скрябіним.
Чоловік працював техніком-монтажником інтернет-мереж у Києві, Вінниці та Гнівані, у провайдера "G-NET". 20 квітня 2023 року Олександр був мобілізований до лав Харківської територіальної оборони — 113 бригада, 125 батальйон. Боронив Україну на Харківщині поблизу Вовчанська, а також на Донеччині — поблизу Курахового. Під час служби зазнав контузій. За мужність і відданість був нагороджений медаллю від командира військової частини та медаллю учасника бойових дій.
Старший солдат Олександр Юрчик неодноразово рятував життя побратимам. Помер 14 грудня 2025 року в лікарні внаслідок ураження організму хімічною зброєю, застосованою ворогом на лінії фронту. У захисника залишилися мати та цивільна дружина.
Олександр Лобановський
Олександр Лобановський. Фото з відкритих джерел
Олександр Лобановський (1990 року народження) був жителем села Подільське Тульчинської громади. Чоловік проходив службу на посаді старшого стрільця-вогнеметника 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону.
Загинув військовий внаслідок мінометного обстрілу 6 грудня 2025 року поблизу населеного пункту Котлине Покровського району Донецької області.
Олександр Тишкул
Олександр Тишкул. Фото з відкритих джерел
Олександр Тишкул (1986 року народження) був жителем Вороновиці. Навчався у Вороновицькій загальноосвітній школі 2, відтак — у ПТУ-14 за спеціальністю "сантехнік-газоелектрозварювальник".
Вперше чоловік був мобілізований у 2015 році. За час служби неодноразово був нагороджений грамотами за самовідданість, сумлінне виконання службових обов’язків та старанність під час виконання бойових обов’язків.
25 лютого 2022 року він був призваний на військову службу Вінницьким РТЦК та СП Вінницької області. 30 квітня 2024 року його перенаправили на Сумський напрямок. Сержант Олександр Тишкул був старшим стрільцем 3 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 2 аеромобільного батальйону в/ч А0281.
2 березня 2025 року військовий офіційно був визнаний безвісти зниклим. 8 жовтня 2025 року стало відомо, що захисник загинув поблизу населеного пункту Мала Локня Суджанського району Курської області РФ. У бійця залишилися дружина, донька та батьки.
