За інформацією: Суспільне Вінниця.
Загиблі герої Вінниччини. Суспільне Вінниця
За тиждень, з 18 по 24 серпня 2025 року, Суспільному стало відомо про загибель двадцяти чотирьох оборонців з Вінниччини, які віддали свої життя за Україну.
Схиляємо голови перед їхньою мужністю та висловлюємо співчуття родинам і близьким. Вічна пам'ять воїнам, які віддали життя за свободу та незалежність нашої держави!
Сергій Побережний
Сергій Побережний. Фото з відкритих джерел
Старший солдат Сергій Побережний (1993 року народження) був жителем села Жерденівки Гайсинського району. Навчався у Вінницькому ПТУ №7, отримав спеціалізацію кухаря 5 розряду. З 2012 року проходив військову службу за контрактом у військовій частині зв'язку. Брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС на Сході України.
У перший день повномасштабного вторгнення Сергій добровільно мобілізувався у військову частину зв'язку. У квітні 2024 року чоловіка у складі механізованої бойової бригади він вирушив у зону бойового зіткнення. Службу боєць проходив на посаді старшого солдата, стрільця-зенітника зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу механізованого батальйону 110 окремої механізованої бригади.
У червні 2024 року зв'язок з бійцем обірвався на Донеччині. У серпні 2025, в ході репатріаційних заходів після обміну тілами, експертиза підтвердила загибель Сергія Побережного. Стало відомо, що він загинув 16 червня 2024 року неподалік населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області внаслідок штурмових дій російських військ.
Анатолій Новачук
Анатолій Новачук. Фото з відкритих джерел
Анатолій Новачук (1975 року народження) був жителем Широкої Греблі Хмільницького району. Старший солдат, захищаючи село Молодецьке Покровського району Донецької області, отримав поранення. Помер від них 12 серпня 2025 року.
Віталій Попович
Віталій Попович. Фото з відкритих джерел
Віталій Попович народився 21 березня 1990 року у місті Стрий Львівської області. Згодом родина переїхала у Вінницю. Тут боєць навчався у 5 школі та Вінницькому фаховому коледжі будівництва, архітектури та дизайну КНУБА. Чоловік працював за освітою: зводив будинки у місті та області.
У червні 2022 року Віталій мобілізувався до Збройних сил України. Служив сапером-розвідником у 79 окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді. Воював на Донецькому напрямку. Після одного з бойових завдань майже 8 місяців Віталій вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що оборонець загинув внаслідок мінно-вибухової травми 12 грудня 2024 року поблизу села Успенівки Покровського району. Вдома на захисника чекали цивільна дружина та син, батьки та молодший брат.
Олександр Гнатюк
Олександр Гнатюк. Фото з відкритих джерел
Олександр Гнатюк (1990 року народження) був жителем села Іванівців Хмільницького району. Після школи закінчив Вінницьке вище професійне училище Департаменту поліції охорони за спеціальністю "Телекомунікації та радіотехніка". Працював в одній із меблевих компаній. З дружиною виховував сина.
Олександр пішов захищати Україну восени 2023 року. Служив стрільцем у лавах 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади, воював на сході країни. Загинув військовий 23 квітня 2024 поблизу села Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
Микола Кузиков
Микола Кузиков. Фото з відкритих джерел
26-річний Микола Кузиков на псевдо "Борода" був жителем села Лужка Чернівецької громади, що на Вінниччині. Загинув офіцер на Запоріжжі 13 серпня 2025.
Олег Сопотніцький
Олег Сопотніцький. Фото з відкритих джерел
Олег Сопотніцький (1980 року народження) був жителем села Галайківці Мурованокуриловецької громади. Загинув військовий 12 серпня 2025 року поблизу селища Зелений Гай Куп’янського району Харківської області.
Вадим Москальчук
Вадим Москальчук. Фото з відкритих джерел
Вадим Москальчук (1991 року народження) був уродженцем Вінниці. Після закінчення 31 школи навчався на столяра у Вищому професійному училищі №7. Працював на фабриці "Володарка", у компанії "Торгтехніка" та в одному із закладів торгівлі.
Вадима мобілізували у 2024. Він боронив Україну у складі 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Загинув 2 серпня 2025 поблизу села Майського Краматорського району Донецької області.
Богдан Кривенко
Богдан Кривенко. Фото з відкритих джерел
Богдан Кривенко (1987 року народження) був жителем Козинців Турбівської громади. Працював газоелектрозварювальником на 45 експериментальному механічному заводі, пізніше — складальником меблів на одному із підприємств Вінниці.
З 2023 року воював у лавах 425 окремого штурмового полку "Скала" на Донеччині. Служив навідником 4 штурмового відділення 2 штурмового взводу. Загинув військовий 19 лютого 2024 поблизу Перемоги Донецької області.
Дмитро Любацький
Дмитро Любацький. Фото з відкритих джерел
Дмитро Любацький (1975 року народження) був жителем села Луки-Мелешківської Вінницького району. Він служив у лавах Збройних сил України, був командиром інженерно-саперного відділення. Загинув військовий 14 серпня 2025.
Руслан Шиндирук
Руслан Шиндирук. Фото з відкритих джерел
Руслан Шиндирук (1994 року народження) був жителем села Киянівки Барської громади. 11 лютого 2025 року військовий отримав важкі вогнепальні осколкові поранення. Він переніс чимало операцій. Втім, від отриманих поранень оборонець помер.
Василь Сойма
Василь Сойма. Фото з відкритих джерел
Василь Сойма (1973 року народження) був жителем Ладижина. Загинув військовий 24 листопада 2024 року.
Володимир Поліщук
Володимир Поліщук. Фото з відкритих джерел
Володимир Поліщук (1973 року народження) був жителем Вороновиці. З початком АТО він добровольцем пішов захищати Україну. У 2017 році чоловіка комісували за станом здоров’я. З початком повномасштабного вторгнення РФ він добровільно став на захист держави. Оборонець брав участь у боях під Бахмутом, на Покровському напрямку. також він навчав новобранців військовій тактиці.
Після отриманих поранень Володимир проходив лікування. Помер захисник 17 серпня 2025 року.
Олександр Краснюк
Олександр Краснюк. Вінницька міська рада
Олександр Краснюк (1982 року народження) був жителем Вінниці. Після закінчення 27 школи навчався на автослюсаря. Працював водієм-далекобійником. Був водієм і на фронті. З 2024 року виконував бойові завдання у складі мінометного взводу батальйону оперативного призначення 14 бригади НГУ імені Івана Богуна "Червона Калина". Доставляв провізію та поповнення, вивозив поранених.
Загинув військовий 17 серпня поблизу села Новознаменівки Краматорського району Донецької області. У захисника залишилися дружина, донька Соломія, син Дем’яна, а також син Артем — від першого шлюбу.
Олександр Ніколюк
Олександр Ніколюк. Вінницька міська рада
Олександр Ніколюк (1970 року народження) був жителем Вінниці. Навчався у 10 загальноосвітній школі та у Вінницькому медичному коледжі імені акад. Д. К. Заболотного. Працював медбратом в обласній психоневрологічній лікарні імені акад. О. І. Ющенка.
До лав Збройних сил України Олександр долучився у 2015 році, брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. На початку повномасштабного російського вторгнення знову пішов захищати державу — у складі військ Протиповітряної оборони. Мав численні відзнаки від командування частини, серед яких медаль за збиття "шахеда".
Пізніше був відряджений до 59 окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. Виконував військові завдання на Донецькому напрямку. Оборонець загинув торік 23 березня у бою поблизу села Первомайського Покровського району Донецької області.
Денис Кушіль
Денис Кушіль. Фото з відкритих джерел
Денис Кушіль (2001 року народження) був жителем села Шарапанівки Крижопільської громади. Солдат служив водієм-електриком 2 відділення безпілотних авіаційних комплексів 2 взводу безпілотних авіаційних комплексів 1 стрілецького батальйону.
Загинув він 18 січня 2025 року під час артилерійського обстрілу внаслідок прямого попадання в укриття в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.
Олег Гилюк
Олег Гилюк. Фото з відкритих джерел
Олег Гилюк (1988 року народження) був жителем села Даньківки Шпиківської громади. Він загинув 14 серпня 2025 року поблизу Олександро-Калинового Краматорського району Донецької області.
Володимир Гупалюк
Володимир Гупалюк. Фото з відкритих джерел
39-річний Володимир Гупалюк був жителем Жмеринки. Закінчив ліцей №1 та Браїлівське професійно-технічне училище. Працював на вагоноремонтному заводі "Експрес", у ПП "Корунд", 7 років — у Локомотивному депо Жмеринка.
Володимир захищав країну у складі 80 окремої десантно-штурмової бригади. Був водієм, виносив поранених із позицій, надавав першу допомогу. Загинув військовий 15 серпня 2025 у селі Могриці Сумської області: він зазнав смертельних поранень.
Іван Білик
Іван Білик. Фото з відкритих джерел
Іван Білик народився у 1972 році в селі Гальченцях Хмельницької област. Закінчив Чернятинський технікум, потім служив в військово-морському флоті. Був механіком, працював за кордоном. Жив у селі Микулинцях Якушинецької громади на Вінниччині.
На третій день повномасштабного вторгнення 26 лютого 2022 року став на захист України. З 13 жовтня 2023 року вважався зниклим безвісти.
19 серпня 2025 року результати ДНК експертизи підтвердили загибель оборонця. У нього залишилися дружина та троє дітей.
Андрій Ратов
Андрій Ратов. Фото з відкритих джерел
Андрій Ратов народився у 1985 році у селі Борсків Гніванської громади, дитинство та юність провів разом із батьками у Вінниці. Навчався у Вінницькій школі №22. Після закінчення дев’ятого класу вступив до Вінницького політехнічного технікуму. Певний час працював слюсарем у трамвайному депо.
Чоловік служив у військовій частині А7048, був солдатом 330 запасної роти, курсантом. Помер 16 серпня у лікарні міста Кам'янського.
Дмитро Єгоров
Дмитро Єгоров. Фото з відкритих джерел
Дмитро Єгоров народився 28 січня 1982 року у місті Миргороді Полтавської області. Невдовзі його батька, військового льотчика, перевели на службу до Вінниці. Тут Дмитро закінчив 31 загальноосвітню школу, одне із професійних училищ та заочно факультет "Фізичне виховання та спорт" Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Займався підприємницькою діяльністю, а до повномасштабного вторгнення працював у компанії з виготовлення металоконструкцій.
З перших днів повномасштабного російського вторгнення Дмитро добровольцем долучився до територіальної оборони міста. У 2023 році служив у складі 59 окремої штурмової бригади імені Якова Гандзюка. У званні старшого сержанта на посаді командира відділення боронив Донеччину.
Після бою 28 березня 2024 року поблизу села Первомайське (тепер Авдіївське) Покровського району Донецької області воїн вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що він загинув.
Руслан Нечепуренко
Руслан Нечепуренко. Фото з відкритих джерел
45-річний Руслан Нечепуренко був жителем села Северинівки Тростянецької громади. Старший сержант був командиром відділення снайперів взводу снайперів військової частини А7015. З 2024 року вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що військовий загинув 1 лютого 2024 року поблизу населеного пункту Терни Донецької області.
Руслан Грицанюк
Руслан Грицанюк. Фото з відкритих джерел
Руслан Грицанюк (1980 року народження) був жителем села Красного Новоміського старостинського округу Тиврівської громади. Загинув військовий 14 серпня під час виконання бойового завдання поблизу Охримівки Чугуївського району Харківської області.
Максим Бачинський
Військовослужбовець Максим Бачинський. Вінницька міська рада
Максим Бачинський народився у 1994 році в Могилеві-Подільському. Після школи навчався й працював у Вінниці, зокрема, у сфері громадського харчування. До лав Збройних сил України чоловік приєднався взимку 2025. Він виконував бойові завдання на Сумському напрямку, служив у 158 окремій механізованій бригаді на посаді стрільця-санітара, рятував життя побратимів на фронті. Воїн загинув від поранення, отриманого під час масованого обстрілу на Сумщині.
Євген Олійник
Євген Олійник. Вінницька міська рада
Євген Олійник на псевдо "Якут" народився 28 травня 1983 року у Бахмуті на Донеччині. Працював газоелектрозварювальником, виховував з дружиною двох синів. З початком повномасштабного російського вторгнення з родиною переїхав у Вінницю.
Захищати Україну чоловік пішов у 2023 році. Був танкістом, виконував бойові завдання у складі підрозділу "Вовча зграя" 14 бригади оперативного призначення НГУ "Червона калина". Зі своїм екіпажем воював на східному напрямку фронту, включно з найважчим – Покровським. 19 вересня 2024 року під час бою Євген отримав численні осколкові поранення. Внаслідок них захисник помер 22 серпня 2025.
За життя бійця відзначили державною нагородою України "Захиснику Вітчизни": за відвагу та внесок у зміцненні обороноздатності країни.
