Фото: facebook.com/DIAM.Ukraine
Росія начиняє нові смертельні дрони, а ми будуємо музеї, заново вимощуємо пристойні дороги, міняємо на монументі герб і от – знімаємо комедії. Новина про без малого 50 мільйонів гривень, виділених на три розважальних серіали, стала тою дрібкою солі, що геть роз’ятрила рану. І навіть відставка міністра культури Олександра Ткаченка поки що не заспокоїла суспільство.
Соцмережі киплять обуренням, знавці підраховують, скільки безпілотників, снарядів, прицілів на гранатомети можна купити за гроші, які підуть на те, без чого ми жили до повномасштабного вторгнення, не відчуваючи дискомфорту, і так само можемо прожити до завершення війни. А без зброї, без амуніції для наших військових не проживемо…
Що відбувається і чому? Ми не вміємо вибирати пріоритети, не занадто настраждалися за півтора роки агресії, втратили почуття небезпеки чи знову чиїсь меркантильні інтереси переважать нагальні потреби? KP.UA радилася з експертами.
“Соромно знову щось просити у волонтерів”
Варто тільки пробігтися по верхах: у Львові на будинку лікарні будують вертолітний майданчик за 25 мільйонів гривен, у Ківерцях на Волині — стадіон за 145 млн, один лише скандальний серіал “СМТ Інгулець” тягне на понад 33 млн. Заміна герба на “Батьківщині-Матері” – 28 млн, завершення будівництва музею Голодомору — 574 млн… Скільки коштує перекладання капітальної бруківки на вулиці Богдана Хмельницького в Києві, точно невідомо, але експерти вважають, що не менше 10 мільйонів точно.
І на цьому рясно усіяному грошима фоні благодійний фонд Сергія Притули просить українців скинутися, хто чим може, щоб зібрати 120 мільйонів на дрони для військової розвідки. Прохань інших волонтерів в соцмережах скинутись на ті ж дрони, авто чи іншу допомогу військовим не стає менше. Висловлюючи свій гнів, користувачі соцмереж навіть бояться уявити, що мають відчувати ті, хто знаходиться під постійним вогнем на лінії зіткнення.
Як почуваються військові, слухаючи про шалені витрати на культуру та на ремонт бруківки, KP.UA запитала у офіцера ЗСУ Дениса Ярославського, який зараз в районі Часового Яру. Кільки днів тому він написав: ”Потрібні дрони… тисячі ударних дронів! Ми не можемо собі дозволити втрачати людей. Нас набагато менше противника.”
— Ми відчуваємо сором. Сором знову щось просити у волонтерів, — каже Денис. — Вони так само дивляться телевізор і соціальні мережі, вони так само бачать, яка купа грошей витрачається на третьорядні речі замість того, щоб утримувати лінію фронту. Волонтери реально виснажені, тому на збір від Притули була така негативна реакція. Всі знають про мільярди доларів, які розчинилися в “Укроборонпромі”, всі бачать, на що витрачаються гроші з бюджету Києва. Якщо події в Україні сприймають як війну, вся країна має працювати на оборону. А як ні, то є велика небезпека, що тризуб, який встановлять на щиті “Батьківщини-Матері,” зміниться на триколор.
Військовий пригадує модний зараз вислів “не на часі”.
— Так от зйомки серіалів і перекладання бруківки в Києві точно не на часі. В Харкові така бруківка теж 50 років лежить і ще стільки ж прослужить. Якщо хочете витрачатися на благоустрій, то згадайте, скільки людей через війну залишилися без житла і де вони зимуватимуть. А якщо на фронті не буде дронів, то не буде і наших солдатів. Бо солдатів убивають, якщо замість них не працюють дрони.
Активісти порахували, що вартість тризуба на щит «Батьківщини-Матері» дорівнює 311 квадрокоптерам Mavic-3. Скріншот з відео Міністерства культури
“Дуже знаковий для країни проєкт”
Можна сто разів повторювати, що заміна герба буде проведена коштом великого бізнесу, а не держави, і, мовляв цей бізнес активно допомагає армії, ставлення до акції не зміниться. Так само, як і до спорудження другої черги музею Голодомору. Бо музей уже працює, є електронні путівники по архівах, і сьогодні йдеться більше про освоєння коштів, ніж про просвітницьку мету.
“Жоден мільйон грошей, витрачений на музей Голодомору та тризуб на “Батьківщині-Матері”, не вартує життя навіть одного українця, а на сьогодні особливо — українського бійця. Хоча ми і воюємо, зокрема, за ці символи, жодна копійка, витрачена на ці символи, не вартує нічого, якщо ми не перемогли”, – написав актор, керівник благодійної організації “Фонд „Мир і Ко“, а нині воїн ЗСУ Мирослав Гай.
Проте у законодавців думка незмінна. 13 липня ВР підтримала законопроєкт № 3473 про надання фінансування на завершення будівництва Національного музею Голодомору. І передала його на підпис президенту, і, ймовірно, днями він вступить в силу.
— Це дуже знаковий для країни проєкт, дуже добре, що він в завершальній стадії. Цей проєкт стоїть поперек горла Росії, і дуже важливо його завершити до 90-х роковин Голодомору (листопад 2023 року. – Ред.). Я впевнений, що оборона країни складається з двох фронтів. Перший тримають ЗСУ, другий – культурний фронт. Я дуже скептично ставлюся до серіалів, тим паче таких, які були анонсовані, але музей Голодомору необхідно добудувати, — сказав нам народний депутат Володимир В’ятрович.
Щодо київського символу перемоги у Другій світовій у історика інше бачення.
— Моя позиція така, що даремно в опитування не внесли варіант демонтажу монумента. Я підтримав би цю опцію. Принаймні, мали б додатковий ресурс металу.
“А як буде прилітати не по 400 в місяць, а по 100 на день?”
Відколи почалася велика війна, фінансисти, економісти, політологи заговорили про переведення всієї економіки країни на військові рейки. І досі говорять – в плані теорії.
— У нас при владі ніхто не помінявся. Перші три місяці держслужбовці розбігалися, ховалися. Функцію забезпечення армії фактично взяв на себе народ. Армія нині найбільш прогресивний державний орган. А чиновники заспокоїлися: гроші дають – можна заробляти за старими схемами. От і почалося: стадіони, дороги… Війна у свідомості державних мужів перетворилася на АТО. Вона десь там, а ми тут в Києві бюджети освоюємо, — каже політичний експерт Тарас Загородній.
І за отим “десь там” державотворці воліють не помічати, що відбувається в Росії.
— Росія як раз вибудовує військову економіку, вона зрозуміла свої помилки. Наші сподівання, що російська економіка впаде, не справдилися. Вони закачують ліквідність у виробництва, у військовий потенціал, будують заводи. І це не ІПСО, як нас намагаються переконати. Під санкціями, з “гівна і палок”, але вони роблять дрони, будують новий завод з виробництва “Шахедів”. Нам треба бути готовими, що буде прилітати не по 400 в місяць, а по 100 на день. Треба створювати власні системи ППО, власні ударні дрони, інвестувати у власний ВПК, — говорить Тарас Загородній.
Політолог переконаний: всі витрати, які можуть потерпіти рік чи два, треба припиняти.
— Гроші — тільки в оборонку, виробництво, дослідження, на підтримку приватним підприємствам, які можуть виготовляти зброю. Без власної зброї ця війна може тривати роками, і невідомо, яким буде підсумок. Нація повинна посилити запит до влади, задавати питання і вимагати відповідей. Якщо міністр економіки не спроможний поставити економіку на військові рейки, ставте на його місце військового!
Так має виглядати 2-га черга Національного музею Голодомору. Фото: holodomormuseum.org.ua/
“Дві третини бюджету фінансуються за рахунок донорів”
“…Існує універсальний метод перевірити, чи потрібна саме ця державна витрата саме зараз. Задати запитання — а що станеться, якщо цю витрату перенести на рік? Що зміниться?” — написав у фейсбуці голова правління Інституту інформаційної безпеки Артем Біденко. Відповідь очевидна – нічого не зміниться, якщо музеї, герби, стадіони, бруківку відкласти на потім. Негативна реакція громадськості на такі рішення була передбачувана. То чим керувалася влада, ухвалюючи їх?
— Давайте не будемо казати про абстрактну владу. Рішення ухвалюють конкретні люди з конкретними інтересами. У кожного органа влади є свої бюджетні міркування. Вони хочуть отримати кошти. Бо якщо зараз чогось не отримають або отримають менше, є високий ризик, що наступного року нічого не дадуть, — пояснює голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.
Політолог звертає увагу на те, про що багато хто не знає.
— У нас дві третини бюджету фінансується за рахунок донорів – переважно США і Європейського Союзу. Дві третини! І умова фінансування бюджетних статей така, що ці гроші не мають іти на оборону. Зброя, яку нам надають, окрема стаття. Кошти на підтримку бюджету призначені тільки на соціальні статті.
За словами експерта, і музей, і будівництво стадіону – це соціальні витрати.
— Хтось має виконувати ці роботи. Відповідно, будуть робочі місця, буде заробіток – це позитивні моменти. Так, хтось із чиновників тишком заробить і собі, такий ризик є, бо є інтереси. Що стосується серіалів, то це теж робота для людей, задіяних в кінопродукції. Зараз такої роботи мало. Навіть на телебаченні, яке нібито працює, ідуть величезні скорочення. Інша справа, яка доцільність витрат, але це як-не-як підтримка галузі. У Мінкультури теж свій гаманець. Війна війною, а він має бути наповнений.
“Бюджетні механізми не підлаштовані під військовий стан”
Володимир Фесенко просить не робити узагальнених висновків на кшталт “суцільна зрада”.
— Всі скандальні історії мають свою логіку. Однак у них є дві спільні проблеми. Частина суспільства звикла до війни, люди хочуть усталеного життя, наскільки це можливо в умовах повітряних атак. Це природньо. Чиновники і політики — теж люди, теж розслабилися, втратили почуття міри та контексту. Але для політиків та чиновників це неприпустимо.
На мою думку, на рівні президента має бути “чарівний пендель”, який нагадає їм, що війна не закінчилася, жити і діяти треба відповідно до вимог військового часу.
Друга проблема, за словами політолога, значно серйозніша, тут “чарівний пендель” не допоможе.
— Наші бюджетні механізми не зазнали змін. Вони не підлаштовані під військовий стан. Якщо гроші закладені на культуру, на дороги чи на освіту, їх не можна перекинути на потреби армії. Бо над кожним, хто зважиться на таке рішення, нависне загроза кримінального переслідування за нецільові витрати.
Тому діють за затвердженим бюджетом, і це в інтересах будь-якого відомства, бо всі вони зацікавлені у великих інфраструктурних проєктах. На них заробляють чесними і нечесними шляхами.
— В областях, районах, містах, в першу чергу, дбають про регіональні інтереси. Про війну, мовляв, нехай думає центральна влада. І ось цю проблему просто так не вирішити, — констатує Володимир Фесенко. – Консолідуватися мусять президент, депутати, Міністерство фінансів.
За словами експерта, треба вносити зміни в Бюджетний кодекс, в закон про воєнний стан. Але цих питань на порядку денному у Верховній Раді поки що немає.
