За інформацією: Суспільне Вінниця.
Андрій Хом’як в автівці. Суспільне Вінниця
Андрій Хом'як на псевдо "Добряк" в мирному житті був будівельником. Він розповів нам, що у війську служив артилеристом 26 окремої бригади. На Київщині, в березні 22, чоловік підірвався на касетній міні.
"Ми виїхали на позиції. Наступ був на Київ з Вишгорода. Не встигли трішки розкластися, і прилетіло… Касетні міни. Я попрощався з життям, а потім зрозумів, що я живий. Думали, що я "200". В мене нога була відірвана повністю. За логікою — стовідсотковий крововилив, неможливо вижити було… Пощастило мені, осколок застряг у м’язі й перетиснув артерію. А потім я захотів води, як лежав. Кажу: "Дайте води". А хлопці в шоці такі: "Він живий!".
Андрій Хом’як біля автівки. Суспільне Вінниця
Через кровотечу лікарям довелося ампутувати другу ногу. Чоловік сказав, що погодився, аби вижити.
"Лікар, який мене оглянув, сказав: "Тут все, рятуємо, кого можна". Я схопив його за руку і запитав, що він таке говорить. Там я попрощався з життям. Узяв хрест і чекав, коли помру. А потім думаю: скільки вже можна чекати? Й анестезіолог каже: "Він бореться, поборімося і ми".
Після операцій та протезування в Ізраїлі та Вінниці, Андрій зрозумів, що ходити на протезах із подвійною високою ампутацією — надто важко.
"В мене не лише ампутація кінцівок, в мене м’язи на сідницях усі видалені. Немає змоги мені ходити. Ходив трошки в Ізраїлі з ходунками. Але в побуті це не практично. Пів години натягати протези й два дні потім гоїтиметься те, що натер… Я вже звик", — розповів захисник.
Ветеран у салоні автомобіля. Суспільне Вінниця
Щоб повернути собі свободу пересування, чоловік сів за кермо. У нього все на ручному управлінні.
"Це німецька установка. Але я її трішки модернізував. Трошки важелі, кріплення переробляв, щоб було практичніше. Це газ, це гальма. Нічого складного. Я не відчуваю різниці між собою й іншими водіями. Відчуваю пріоритет. Я на попередній машині за менш як рік наїздив 65 тисяч кілометрів, — сказав Андрій Хом'як.
— Я знаю по собі. Лежав у київському шпиталі, і мене мучило: як я буду без машини? І коли відпросився додому вперше, то шукав, хто мене забере, підвезе, під когось підлаштовуватися. Думаю: Боже, а як далі? Я водій з 11 років. Не уявляв цього. Волонтер Андрій каже: "До мене хлопець на протезах приїжджає, він на машині. Не хоч спробувати?". Я спробував. У мене гора проблем і думок, які мене тривожили, зникли. Ти незалежний, це свобода".
Андрій навчає побратима. Суспільне Вінниця
Цю "свободу" Андрій тепер хоче дати тим, хто, як і він, вчиться жити по-новому. Бо, за його словами, й після втрати ніг можна сісти за кермо.
Серед тих, кого навчає Андрій Хом'як, ветеран російсько-української війни Микола Грубик.
"Дуже просто їздити. Настільки просто, що я навіть не очікував такого задоволення. Я тепер розумію, що керуватиму машиною. Набагато легше їздити, ніж просто на автоматі. Дуже круто. Дякую тобі, що є така можливість. Якщо отак не зможу, то таке керування в мене буде", — сказав Микола Грубик.
Владислав Радько на кріслі колісному. Суспільне Вінниця
Навчає Андрій і Владислава Радька із Рівненщини — військовослужбовця 24 окремої механізованої бригади. Чоловік був оператором БпЛА. Він розповів, що ноги втратив цьогоріч, у липні, в районі Часового яру — через атаку російського FPV-дрона.
"Я був водій на БМП-2. Не будемо порівнювати. Колись на машині їздив. Воно мені потрібно буде для переміщення між населеними пунктами. Є можливість їздити на машині навіть без двох кінцівок. Може, і простіше буде потім", — розповів Владислав Радько.
Андрій Хом’як навчає Владислава Радька. Суспільне Вінниця
Крім навчання інших, Андрій допомагає тим, хто на фронті. Він їздить на передову, ремонтує техніку, збирає гроші на дрони.
"Коли я лежав у шпиталі, наші українці за три доби мільйон 200 тисяч зібрали. Я був у шоці. І всі ці гроші пішли хлопцям. Що треба було — те і купували".
Андрій з дружиною та сином. Суспільне Вінниця
Ветеран сказав, що його сила — у сім’ї. З дружиною Дашею вони познайомилися вже після поранення. Чотири місяці тому у пари народився син Давид.
"Він таксував. Була комендантська година. Я вночі довго не могла викликати таксі. Коли вийшло — приїхав Андрій. Так ми познайомилися. Запросив на каву. Ми разом 1,5 року. Я таких ще не зустрічала і не бачила. Ми завжди разом, завжди за ним. І з малечею, і дрова, і ремонти робить, їсти готує і пере. Все робить", — розповіла дружина.
Сім’я Хом’яків. Суспільне Вінниця
"Зараз ми робимо ремонт у коридорі й кухні. Увесь час практично проводжу з сім’єю. Вони навчили мене жити для себе. Нове світло, стиль життя. Все змінилося завдяки їм.
"Добряк" веде тікток, де розповідає про своє життя після поранення.
Андрій із сином Давидом. Суспільне Вінниця
А ще Андрій має власний бізнес. Він виготовляє декор із дерева. У цеху у майбутньому хоче працевлаштувати ветеранів з ампутаціями.
