Фото: Суспільне Суми
197 фотографій захисників, які загинули на “Азовсталі” розмістили у Кролевецькому будинку культури на Сумщині. Ініціаторами фотовиставки у своєму місті стали батьки 19-річного строковика Глеба Кощеєва, який загинув у Маріуполі.
Серед світлин і фото “Кощея” – 19-річного кролевчанина Глеба Кощеєва. Поряд – куточок з його речами. Тут військова форма, орден “За мужність” та баскетбольний м’яч.
Фото: Суспільне Суми
“Глеб любив баскетбол і тому м’яч знаходиться тут. Можете звернути увагу, м’яч приспущений – це той м’яч, який син використовував. Він до сих пір його чекає”, — говорить батько Євгеній Кощеєв.
Фото: Суспільне Суми
Ініціаторами відкриття пересувної виставки “Моє серце – сталь, моя кров – Азов” у Кролевці стали батьки Глеба. У 18 років покинувши навчання у коледжі їхній син пішов на строкову службу. Так, за кілька місяців до повномасштабної війни, потрапив до Маріуполя.
Євгеній Кощеєв. Фото: Суспільне Суми
“Повідомлення були дуже скудні і набагато він пропадав. І щоб ви розуміли, 1 та 2 травня, коли із заводу “Азовсталь” виводили цивільних, був день тиші”, — згадує Євгеній Кощеєв.
Знав Глеба з дитинства Владислав Соловйов. Вони були разом з дитячого садка. На строкову службу також пішли разом.
“Мені прийшла повістка, він ще навчався. Він каже: “Я піду з тобою не хочу навчатись”. І він кинув навчання і ми пішли служити в місто Маріуполь”, — згадує звільнений з російського полону військовий Владислав Соловйов.
Владислав Соловйов. Фото: Суспільне Суми
Глеб загинув на “Азовсталі” 4 травня 2022 року, його тіло досі не повернули додому. Владислав пробув пів року у російському полоні. На виставку приїхав зі служби.
“Нагадувати, щоб не забували про людей, які досі в полоні, які загинули в Маріуполі. І не тільки в Маріуполі, а й будь-де. Тіла, які зараз знаходяться на непідконтрольній території, щоб поскоріше їх поміняли”, — говорить військовий Владислав.
На виставці й фото “Олда” – сина пані Тамари з селища Вороніж. Її Віталій долучився до “Азову” у 2020 році. Чоловік загинув на “Азоставлі” 23 квітня минулоріч.
Фото: Суспільне Суми
“Прикриваючи побратимів загинув, залишився на бойових позиціях сам, а хлопцям сказав, щоб вони десь скрилися. У цій групі він був самий старший. Йому було 41, а хлопцям від 20 до 30 років. В той день всі з його команди були живі, але він загинув”, — розповідає Тамара Шевченко, мати загиблого Віталія Шевченка.
Тамара Шевченко. Фото: Суспільне Суми
У свій день народження, за кілька днів до загибелі, згадує мати, він написав останнє повідомлення сестрі.
“Люблю вас, народився українцем, українцем і піду. Мені добре, не холодно, не страшно. Радий загинути за батьківщину. Ми не здались, не відступили, у нас більше немає боєприпасів. Слава нації, слава “Азову”. Герої не вмирають”. І останні три великі букви ВСЕ”, — згадує Тамара Шевченко.
Фото: Суспільне Суми
На виставці поряд з портретами воїнів – їхні фото з мирного життя. Вони ще раз нагадують, про те що потрібно продовжувати боротьбу, говорить звільнений з полону воїн Максим Рудень, який також був на “Азовсталі”.
“Треба боротися за наших побратимів, за тих, хто зараз в полоні, за тіла. Якщо ми впадемо духом – навіщо тоді все це, що ми робили?”, — каже військовослужбовець Максим Рудень.
Фотовиставку у Кролевці можуть відвідати усі охочі до 5 листопада.
Фото: Суспільне Суми
“Ця виставка для того, щоб показати те, яка ціна кави для тих, хто в тилу. Оці всі світлини найбільший доказ того, що потрібно пам’ятати, потрібно боротись і навіть в тилу брати участь в тому, щоб допомагати Збройним силам України”, — зазначив Євген Кощеєв.
