Суспільне Черкаси
Черкащанин Володимир П’ятов мріє, щоб людство більше не знало, що таке смертоносна радіація. Після вибуху на Чорнобильській атомній електростанції він входив до групи контролю аварійної зони. Працювали без спеціальних засобів захисту.
Володимир П’ятов, полковник Збройних Сил України, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Бойовий офіцер, за плечима якого Афганістан та інші локальні конфлікти, вперше опинився на четвертому реакторі 30 квітня. І пробув там 18 діб. Потім було ще дві поїздки. Нині пан Володимир став на захист країни.
"Я вдома гість. Говорив, що треба поставити фотографію на столі, щоб онуки й діти не забули який у мене вигляд", — так жартує військовослужбовець Володимир П’ятов.
Він тепер рідко буває вдома — постійно на службі разом з синами та донькою. Форму носить уже пів століття. У 1986-му, коли сталися вибухи на атомній електростанції, був службовцем спецпідрозділу:
"Коли ми тільки приїхали туди, картина доволі страшна: все було в сіро-чорних тонах, засипане чимось середнім між кіптявою і сірою масою. Дерева були пожухлі. Таке враження було, що смерть просто гуляє повсюди", — розповів Володимир П’ятов.
Суспільне Черкаси
Згадує, що завдання для групи давали специфічні.
"Було багато чуток, що це була не просто аварія, а диверсія свого роду. Ми виконували задачі, які б або підтвердили, або не підтвердили цю інформацію. Ця інформація не підтвердилася",— сказав військовослужбовець.
У перші дні після аварії кількість радіації, яка просочувала повітря, була шаленою, пригадав Володимир П'ятов. Люди непритомніли, з носа могла раптово піти кров.
"Люди гуляли, діти гуляли, і ніхто не усвідомлював, що смерть кругом. Я почав відчувати наслідки уже в 87-му році. Через рік. У червні 87-го року у мене був перший приступ і екстреною допомогою мене доставили у Київ", — розповів пан Володимир.
Із тих часів фото небагато лишилося. На одному з чорно-білих знімків добре видно обличчя людей, які були поруч. Спогади не стерлися як і підписи та пам’ять про кожного, пояснив Володимир Васильович.
"Це на знімку — група особового контролю. Це наш командир групи. Тут є старшина, медик, радіорозвідник". Військовослужбовець пригадав кожного, хто у ті часи був поруч.
Суспільне Черкаси
Утім сьогодні про ті події розповісти можуть лише двоє:
"Фактично двоє тільки живих: я і Вася. Живі свідки, які робили все своїми руками. Не було в нас ні засобів захисту – нічого. Питають, який захист у вас був? Та ніякого не було. Була маска пелюстка, і був брезентовий фартух. У нас перший хто загинув тоді – це кухар. Він першим вихватив радіацію, у нього пішла горлом кров. Протягнув він не більше 4 місяців після цього" — розказав Володимир П’ятов.
Суспільне Черкаси
Є у Володимира П’ятова спеціальна "пам'ятна" коробка, заповнена нагородами.
"Є дві нагороди, які для мене дуже дорогі. Це "Ветеран розвідки" і друга "Ветеран спецоперацій Шторм-333", — розповів військовослужбовець.
Військовій справі він присвятив усе життя. Захищає країну і тепер. Має шістьох дітей троє із яких також боронять країну. Розповів, що в теперішньому житті йому допомагає поезія, яку пише, віра та робота в садку.
"Подобається догляд за кожним деревом, за кожною гілкою", — додав.
Сьогодні Володимир Васильович має бажання:
"Колись діди говорили батькам: не знайте, що таке війна, зараз мої сини воюють, то те ж саме я можу сказати будь-кому і кожному: не знайте, що таке ядерний розліт! Нехай це буде остання така аварія, щоб вона не дала людству вимерти", — сказав військовослужбовець.
Суспільне Черкаси
Що відомо
- У ніч на 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний вибух із викидом радіоактивних речовин. Близько 200 тисяч людей було евакуйовано із зон забруднення.
- 26 квітня в Україні відзначають День пам’яті Чорнобильської трагедії.
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
