За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Журналісти Наталка Андрушко-Колтун, Євген Баров та Ярослав Гулько . Суспільне Тернопіль
16 листопада цього року Українське радіо святкуватиме сторіччя з часу заснування. З цієї нагоди тернопільська редакція Українського радіо готує низку історій про ветеранів радійної справи. Ярослав Гулько — найстарший журналіст Тернопільщини, один із найстарших журналістів Українського радіо.
Чоловік розповів Суспільному, що йому виповнилося 94 роки, з них понад 60 років працював на різних платформах, але половину свого журналістського досвіду здобув саме в радіожурналістиці. З неї й починав:
"Після війни це був найпопулярніший засіб масової інформації. На другому курсі я пішов на радіо львівське. Кілька років співпрацював з львівським радіо і пройшов там величезну школу. Були досвідчені старі журналісти, я навчився в них багато чого, особливо, як писати інформацію. Отак почався мій шлях. Це був 1951 рік".
Через три роки після закінчення факультету журналістики Львівського університету Ярослав Гулько повернувся до Тернополя.
"У рідному Тернополі пощастило відразу. Я вже був одружений, ми мали дитину, і мене не тільки на роботу взяли на обласне радіо редактором, але й дали мені кімнату. На першому поверсі мешкали працівники, на другому поверсі була редакція. Так що я працював у своєму рідному домі. Спочатку був старшим редактором редакції новин на обласному радіо, а з кінця 60-х до 80-х років — на республіканському", — сказав Ярослав Гулько.
Роки на радіо Ярослав Гаврилович називає найцікавішими у своєму житті:
"Радіо було дуже популярним у післявоєнні роки, радіоточки були всюди, всі слухали радіо. Я так пишався своєю роботою! Було цікаво, бо на моїх очах місто піднімалося з руїн після війни. Я те все висвітлював. Колись один директор текстильного комбінату назвав мене літописцем Тернополя. Після війни народжувалось абсолютно нове місто. Я на схилі років це все описав у книжці, кілька років тому в мене вийшла історія Тернополя. Горджуся тим, що народився в цьому місті.
Щасливий, що дожив, щоб розповісти про те, як усе було. Якщо проблема звучала в ефірі, її негайно вирішували, бо радіо мало резонанс, до нього прислухалися. І по радіо повідомляли результати наших виступів, що зроблено після критичного сигналу по радіо. Я зараз критики не чую в ефірі і дарма, тому що радіо — надзвичайно сильна зброя, суспільна зброя боротьби з недоліками".
Ярослав Гулько став першим власним кореспондентом Українського радіо в Тернопільській області. Жодна значима подія не проходила повз нього. За довгі роки в журналістиці у його доробку було чимало різножанрових матеріалів і творів. Чоловік пробував себе у художніх жанрах, в поезії та малій прозі. Згодом, працюючи в газетах "Вільне життя", "Тернопіль вечірній", власкором журналу "Людина і світ", створив сотні публіцистичних статей.
Хоч другу половину свого журналістського стажу Ярослав Гулько працював у газетах, але, за його словами, специфіку радіо не зрівняти ні з чим.
"Преса не замінить радіо, ніколи. Радіо специфічне, воно має голос".
