За інформацією: Суспільне Івано-Франківськ.
Боєць 77 батальйону 102 окремої бригади Андрій Досюк. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
23-річний Андрій Досюк із села Мишин, що на Івано-Франківщині, боронить країну з першого дня великої війни. Боєць служить у 77 батальйоні, який першим зі 102 бригади у повному складі виїхав у зону бойових дій. Свою історію військовослужбовець розповів Суспільному.
"Війна, як всі кажуть, вона — жорстока. Вона не вибирає, хто ти, чим займався до війни, де ти був. Там всі однакові — всі прийшли з однією метою і всі рівні", — каже Андрій Досюк.
До великої війни Андрій Досюк був студентом Чернівецького торговельно-економічного інституту та працював у магазині з продажу металу. Він — військовослужбовець у запасі. У 2019 році проходив строкову службу.
"Я, як завжди, встав вранці на роботу, не знаючи нічогого, поки мій батько не спитав: "Ми сьогодні працюємо? Почалися обстріли, вторгнення РФ в Україну". Коли я приїхав на роботу, то побачив це все у Telegram-каналах. І перша моя думка тоді була: треба служити. Сказав начальнику, що їду додому збирати речі та йду у військкомат, бо не можу сидіти, склавши руки", — так для Андрія почалося 24 лютого 2022 року.
Боєць 77 батальйону 102 бригади Андрій Досюк. Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Андрія Досюка скерували у Коломийський батальйон 102 бригади й упродовж місяця хлопець проходив військовий вишкіл перед тим, як вирушити на фронт.
"Через тиждень після перебування в зоні бойових дій прийшло усвідомлення, що ти — там. І ти вже там будеш. На війні ти водночас вчишся бути самостійним та працювати в колективі. Хто пішов воювати молодим, дорослішає. Люди там змінюються", — каже боєць.
Фото: з архіву Андрія Досюка
Андрій Досюк воював на Ізюмському напрямку та робив "зачистки" в деокупованих населених пунктах Харківщини.
Воїн пригадує, як військових зустрічали у звільнених селах: "Радість приносить те, що люди задоволені та раді бачити, що їх звільнили, і що наші зайшли в село. Це підіймає дух і ти аж такий піднесений, коли вони кажуть: "Дякуємо. Добре, що ви прийшли. Ми вас чекали". Визволяли їх не ми, а інші хлопці. Це було влітку. В них там — кавуни, дині, яблука, молоко. Вони все це приносили, що ми вже не могли їсти. Ми казали, щоб не несли. А вони: "Ні, будемо носити, поки ви тут". За той період кавунів та динь з'їв більше, ніж за все своє життя до війни".
Фото: з архіву Андрія Досюка
До вторгнення РФ боєць був воротарем у місцевій футбольній команді села Мишин. Андрій каже: в його роті — багато футболістів, а з деякими побратимами навіть до війни доводилося змагатися.
До вторгнення РФ боєць був воротарем у місцевій футбольній команді села Мишин. Фото: з архіву Андрія Досюка
"Ми відпочивали у прифронтовому селі. З нами стояла ще одна військова бригада. Там був невеликий стадіон. Ми зібралися побігати, а вони прийшли до нас і давай одні проти одних грати. Тоді завершилася гра рахунком 3:2 — нашою перемогою. Я пограв у футбол і це для мене був такий заряд позитиву", — пригадує військовий.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
У лютому 2023 року з Андрієм почав воювати його батько.
"Батько виходить "по формі" з машини, він вже біля мене, і я розумію, що ми разом на війні. Тоді одразу таке відчуття — нам легше там бути. Зараз вже здається, що тато від початку зі мною служить. Ми разом воюємо і навіть живемо", — каже боєць.
