За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Богдан Комарницький, настоятель храму ПЦУ. Під стіною драбина, якою рятували людей. Суспільне Тернопіль
Настоятель храму Преображення Господнього Богдан Комарницький сказав, що на драбині, якою рятували людей з палаючого будинку, досі є сліди гару. За його словами, вибухи почув близько 7-ої години, коли йшов до церкви, щоб підготуватися до ранкової служби Божої.
Драбина, якою рятували людей з вогню. Суспільне Тернопіль
"Бачу, що йде дим із будинків, з вікон люди кричать: "Отче Богдане, рятуйте". Я тоді зразу взяв довгу драбину, бо в нас ще є короткі, але вони не підійшли. Несу драбину і дзвоню до отців, вони вже були на підході. Прибігли, ми відразу розклали драбину, приставили до третього поверху і рятуємо. Дівчину врятували, потім ще когось, двох чи трьох, я навіть не пам’ятаю у тій катавасії. Як мінімум, четверо людей", — говорить Богдан Комарницький.
Лоджії, через які намагалися вибратися люди. Суспільне Тернопіль
Отець Богдан зазначив, що має військовий досвід і йому раніше доводилося гасити пожежі. У будинку на вулиці 15 квітня людей рятували з обох боків багатоповерхівки.
Людей рятують за допомогою драбини. Фейсбук-сторінка Інесси Висоцької
"Я навіть не знав, що спереду будинку був прильот і там ще страшніше. Машини всі горять, вибухають, там страшенний вогонь. Ми понесли драбину туди. На третьому поверсі була жінка чи дівчина, приклали драбину, але вогонь горів весь час. Я почав кричати, щоб газ перекрили, бо пожежників ще не було, тривала тривога.
Жінка чи дівчина вже переставила ногу і видно, що задихалася від диму, бо хиталася. Ми переживали, щоб не впала. Не могли всі вилізти на драбину, бо вона господарська, не міцна, ще й вся обгоріла. Але якраз рятувальники під’їхали, вилізли до неї по нашій драбині, перевірили її пульс і сказали, що жива. Видно, знепритомніла через дим. Потім приклали люльку пожежну і зняли", — сказав Богдан Комарницький.
Порятунок людей на вулиці 15 квітня в Тернополі після атаки РФ. Фейсбук-сторінка Інесси Висоцької
На допомогу Богдану Комарницькому прибіг священник Василь Куць. Він розповів, що живе неподалік.
Василь Куць, священник ПЦУ. Суспільне Тернопіль
"Коли прибіг, то зрозумів, що треба діяти. Ми з отцями взяли всі спроможні драбини, які в нас були, і побігли щось тут робити, бо розуміли, біда чужою не буває. В тому хаосі, крику, крові щось робили. Почали розкладати драбину, нам допомагало багато чоловіків, знайомих і незнайомих.
Коли викинули з другого чи третього поверху дитинку, взяли її на руки дідусь і бабуся, ми підставили драбину до третього поверху і почали зносити. Кричали до людей, які були на верхніх поверхах і мали можливість, щоб зійшли вниз. Але вони можливості не мали, бо двері були заблоковані. Ми намагалися врятувати хоч когось у тих обставинах. Що можливо було від нас, від людської сили, то ми зробили", — говорить Василь Куць.
Чоловіки несуть драбину, щоби рятувати людей. Василь Куць
Василь Куць розповів, що за свої 50 років такої пожежі ще не бачив.
Василь Куць, священник ПЦУ біля обгорілого будинку. Суспільне Тернопіль
"Ми не хотіли такого досвіду, але від того, що відбувається в часі війни, ніхто не застрахований. Маємо діяти за покликом серця і своїх людських можливостей", — зазначив священник.
Лілія Цап, мешканка будинку на вулиці 15 Квітня розповідає про приліт шахеда і вибух. Суспільне Тернопіль
Мешканка будинку Лілія Цап — одна з тих, кого врятували священники. Квартира жінки розташована на другому поверсі. Того дня в помешканні була разом із 74-річною матір’ю та племінницею, яка приїхала в гості з-за кордону. Вони встигли вийти з будинку до пожежі, однак жінка залишилася.
Лілія Цап, мешканка будинку на вулиці 15 Квітня. Суспільне Тернопіль
"Машина племінниці була припаркована біля бойлерної, якраз у тому місці, куди влучила ракета. Їм пощастило, що вони прийняли рішення не йти в укриття на підприємство, де теж були прильоти, а повернулися, сіли в машину й почали виїжджати із зони обстрілів.
Племінниця з замерзлим вікном їхала, наосліп, просто по своїй дитячій пам’яті. Доїхали до парканчика, і коли зупинилася, щоб протерти скло в машині рукавом, то в цей час стався вибух. У неї ще є відео на реєстраторі, який зафіксував це полум’я. Мамі дісталося вибуховою хвилею", — розповіла Лілія Цап.
Тильна частина будинку на вулиці 15 квітня в Тернополі, другий під’їзд. Суспільне Тернопіль
Лілія каже, коли в квартирі задиміло, то розгубилася і не знала, що робити.
Обгорілі лоджії. Суспільне Тернопіль
"Я спочатку заціпеніла. Мене розбудив від цього стану дзвінок брата, який дзвонив і питав, що ми, де ми, чи ми пішли в укриття. Я пояснила йому, що мама з Валею вийшли. Потім почала просити його, щоби він їх набрав і переконався, що вони в безпеці. А сама за той час встигла взяти себе в руки, схопити рюкзак з документами, взутися на босу ногу і вчепити рюкзак на спину.
Хотіла вийти через вхідні двері, піднімаю очі й розумію, що дим вривається в квартиру ніби під напором. Я зупинила себе, бо хотіла якраз взятися за клямку. Звуки, що чула за дверима, ніколи не забуду. Не чула людей, а чула тільки, як все падає, ламається, стугонить, сичить, так, як полум’я в печі", — говорить Лілія Цап.
Будинок на вулиці 15 квітня після пожежі. Суспільне Тернопіль
Згодом жінка перебігла на кухню. Там почала шукати вихід з палаючого помешкання:
"Коли я перейшла в кухню, то схопила кухонне полотенце, встигла намочити його, бо ще була вода в крані. Відчинила вікно і лягла животом на підвіконня, тому що дим був наді мною, і ще можна було хоч трішки хапнути чистішого повітря. Але пожежа розгоралася з кожною секундою, якраз ще вітер був з того боку, з-за лоджії.
Почалося сильне задимлення і я зрозуміла, що в мене немає шансів. Почала оцінювати ситуацію, навіть готова була стрибати з вікна, але там ринва. І тут побачила отця Богдана, зосередилася й почала кричати до нього: "Рятуйте, я не можу дихати". Він побачив мене і питає: "Давати драбину?" Кажу: "Так". Вони приставили драбину, тримали, вона не дуже діставала до вікна. Не знаю, як я вчепилася пальцями за підвіконник і спустилася по драбині. Підійшла до парканчика, підняла очі й побачила полум’я з лоджії".
Обгорілі квартири. Суспільне Тернопіль
Багато сусідів не змогли врятуватися з вогню, каже Лілія:
"З нашого під’їзду офіційно визнані мертвими 12 людей. Я їх всіх знаю ще з 1989 року або з їхнього народження".
Лампадки і квіти біля будинку на вулиці 15 квітня в Тернополі. Суспільне Тернопіль
Нині квартира Лілії непридатна для проживання, тому тимчасово мешкає в брата Романа. Він також допомагав людям після ракетної атаки.
Роман Цап розповідає, як разом з іншими чоловіками гасив вогонь. Суспільне Тернопіль
Роман Цап — ветеран, у 2022 році пішов добровольцем на фронт, воював на Донеччині. Того дня, коли росіяни атакували будинок, де жила сестра, відвіз доньку та матір у безпечне місце і повернувся, щоб гасити вогонь.
Роман Цап, брат Лілії Цап. Суспільне Тернопіль
"Вже була пожежна машина і хлопці-рятувальники знімали людей приставними драбинами, вишки ще не було. Побачив, що з 28 квартири починає підніматися відкритий вогонь. Підійшов до пожежника, що був біля машини, й кажу: "Треба гасити, бо зараз розгориться. Верхні квартири ще не горіли. Але рятувальників не вистачало, бо вони насамперед рятували людей. Я взяв вогнегасник, приставну драбину й хотів лізти гасити вогонь у тій квартирі. А потім побачив розгорнутий пожежний рукав під тиском, він лежав на землі. Я почав гасити.
Його важко було тримати. Десь за годину почала спазмувати спина, бо вона в мене сильно потовчена. І мене замінив поліцейський. Я пішов до швидкої, щоб зняти спазм, потім знов повернувся до молодого хлопця поліцейського, сержант він чи лейтенант, ще дуже молоденький. Я йому дуже дякую, що допомагав. І ми заливали квартири, щоб вогонь не піднявся. Заливали на другому поверсі одну кімнату, потім другу і не давали, щоб балкон моєї матері загорівся. Подавали воду, бо одне вікно було відчинене. Час від часу туди теж направляв струмінь води", — розповів Роман Цап.
У пам’ять про загиблих від атаки 15 квітня люди несуть квіти, лампадки, іграшки. Суспільне Тернопіль
Нині Лілія та Роман оговтуються від пережитого. Кажуть, якби люди не об’єдналися, то травмованих і загиблих могло бути більше.
Що відомо про обстріл РФ Тернополя 19 листопада і його наслідки
РФ атакувала Тернопіль дронами і ракетами вранці 19 листопада. У місті зазнали руйнувань кілька будинків. Біля місць влучань зафіксували перевищення вмісту шкідливих речовину повітрі.
Також ідентифікували уламки однієї з ракет, що влучила в будинок у Тернополі. В одному з сіл на Тернопільщині зафіксували пошкодження будівель.
Всю ніч рятувальники працювали на місці обстрілів. Під час масованої атаки на Тернопіль один шахед не вибухнув. СБУ розпочала кримінальне провадження за фактом масованого обстрілу Тернополя.
У Тернополі розгорнули пункти допомоги. Правоохоронці повідомили, що відбирають зразки ДНК для ідентифікації поранених і загиблих. Тернополяни приносять квіти й іграшки до зруйнованого обстрілом РФ будинку.
На Тернопільщині 19-21 листопада оголосили днями жалоби за загиблими внаслідок російської атаки.
Станом на 8:25 ранку 23 листопада в Тернополі внаслідок російського обстрілу загинули 34 людини.
У Тернополі дев'ятиповерхівку на Стуса, 8 після російського обстрілу 19 листопада, реконструювати неможливо, а на будинок на 15 Квітня, 31 чекає капітальний ремонт. Про це повідомили на сайті Тернопільської міської ради.
Читайте нас у Telegram — екстрені новини
Підписуйтеся на Суспільне Тернопіль у Viber
Приєднуйтеся до нас в Instagram
Наш канал в YouTube
Суспільне Тернопіль у WhatsApp
