Рік і три місяці вважався безвісти зниклим: на Вінниччині попрощалися з полеглим оборонцем Віктором Дмитрашиком

05.04.2026

3 квітня у селі Нечуївка Ямпільської територіальної громади на Вінниччині попрощалися із молодшим сержантом, командиром штурмового відділення 225 окремого штурмового полку Сухопутних військ ЗСУ 29-річним Віктором Вікторовичем Дмитрашиком.

Віктор Дмитрашик зростав у багатодітній родині разом із молодшими братами: Богданом, Ігорем, Іллею та Андрієм. У ранньому віці захисник пережив втрату мами через важку хворобу. Після її смерті його вихованням займалася бабуся Марія Петрівна.

Віктор Дмитрашик. з відкритих джерел

Спочатку захисник навчався у Дзигівській школі, згодом — у Нечуївській спеціалізованій школі Вінницької обласної ради. Профільної освіти не здобував, працював різноробом на будові та охоронцем.

"Вітя — наш випускник. Тут навчалися його старші брати й молодші. У закладі свого часу працювала його мама Наталя і брат Ігор технічним працівником. Вітя гідно вчився, міг постояти за себе і за товаришів, був дуже працьовитий, завжди всім допомагав, мав плани на майбутнє. Він планував жити, створити сім’ю, приносити користь державі", – сказала директорка комунального закладу "Нечуївська спеціальна загальноосвітня школа" Галина Брюнеткіна.

На військову службу Віктор Дмитрашик пішов добровільно у листопаді 2023 року після загибелі брата Ігоря на бойовому завданні біля населеного пункту Тернові Поди на Миколаївщині 12 вересня 2022 року.

"Віктор дуже болісно пережив втрату брата Ігоря. На кладовищі під час поховання сказав, щоб були прокляті всі, хто вбив брата, і ще тоді на могилі пообіцяв, що піде мститися за його смерть. Приблизно через рік після цього вступив до війська. Був на Донецькому напрямку. Ми про службу намагалися багато не говорити – більше про родину, про життя", – розповіла тітка Олена Григорук.

Рік і три місяці Віктор Дмитрашик вважався безвісти зниклим. Згодом, після офіційного підтвердження ДНК, з'ясувалося, що він загинув 21 січня 2025 року поблизу населеного пункту Дар'їно Курської області РФ.

"У січні 2025 року ще спілкувалися на свята — 6 січня, а вже 11 січня з ним зник зв’язок. Пів року тому нам повідомили, що його тіло знайшли, взяли зразки ДНК у брата… У нього залишився син від першої цивільної дружини", – сказала Олена Григорук.

3 квітня у центрі села Нечуївка біля Алеї Пам’яті відбувся траурний мітинг. Слово мали представники старостату та громади.

"Він обрав шлях честі, шлях захисника і віддав найдорожче – своє життя – за мир, за нас, за рідну землю. Сьогодні разом із ним ніби згасає частина нашого села, бо такі, як він – це наша гордість, це наше серце. Ми завжди будемо пам’ятати його, ми не забудемо його ніколи. Його ім’я назавжди залишиться в пам’яті нашої громади, у кожному мирному дні, який він нам подарував", – сказав староста Вілен Жереб.

Прощання з 29-річним молодшим сержантом, командиром штурмового відділення 225-го окремого штурмового полку (ОШП) Сухопутних військ ЗСУ Віктором Вікторовичем Дмитрашиком. Суспільне Вінниця"Малесеньке село Ямпільської громади, здавалося, мало б оминути таке горе, але тут уже має бути другий портрет. І другий портрет – з однієї сім'ї. Два брати… Мабуть, поряд їм буде тепліше, але як би хотілося, щоб це тепло вони дарували в житті. Завдяки таким героям Україна буде жити вічно. Слава Україні! Героям слава", – сказав Ямпільський міський голова Сергій Гаджук.

На сільському кладовищі відбулася заупокійна панахида за душу полеглого бійця, яку провів священник ПЦУ Віталій. Усі присутні спільно зачитали молитву "Отче наш". Поховали Віктора Дмитрашика біля могили брата Ігоря.