За інформацією: Суспільне Вінниця.
Ордени «За мужність» ІІІ ступеня. Вінницька обласна військова адміністрація
У Вінниці 12 грудня родинам чотирнадцятьох захисників передали посмертні нагороди бійців: ордени "За мужність" ІІІ ступеня.
Про це повідомили на Facebook-сторінці обласної військової адміністрації.
За особисту мужність і самовідданні дії виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно відзначили таких бійців:
Старшого сержанта Войтовича Олександра. Чоловік (1987 року народження) був жителем Павлівки Калинівської громади. Україну захищав з 2015 року. Спочатку служив у складі полку "Ягуар", пізніше відомого як 14 бригада оперативного призначення імені Івана Богуна, а тепер — штурмова бригада НГУ "Червона калина".
Під час повномасштабного вторгнення воював у званні штаб-сержанта, був начальником відділення зв’язку ротної групи. Мав псевдо "Вольт". Чоловік загинув 25 липня 2024 поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області.
Старшого сержанта Вортоломея Дмитра. 26-річний захисник був жителем Северинівки. Він був старшим сержантом Національної гвардії України, командиром відділення зенітного артилерійського взводу. Загинув на Донеччині 6 жовтня 2024.
Молодшого сержанта Жалюка Миколу. Чоловік був жителем Нападівки Калинівської громади. Нацгвардійця до війська мобілізували 25 січня 2023 року. Він служив старшим механіком-водієм танкового взводу. Загинув на Донеччині 5 січня 2025.
Молодшого сержанта Сокола Романа. Військовий (2000 року народження) був жителем села Перепільчинці Шаргородської громади. Після навчання в школі він закінчив Барський гуманітарний педагогічний коледж імені М.Грушевського за спеціальністю "Право". Воїн захищав Україну до повномасштабного вторгнення. Ніс контрактну службу в лавах Національної гвардії України на посаді авіаційного спеціаліста-сапера екіпажу розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Загинув військовий 3 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Миролюбівка Покровського району Донецької області.
Старшого солдата Шапку Петра. Військовий (1996 року народження) був жителем Козятина. Закінчив школу №4. Відтак вступив у Вінницьке вище художнє училище, де здобув професії муляра та зварювальника. строкову службу проходив у Бердичеві. Після служби тимчасово працював в мережі АТБ — вантажником, потім влаштувався в приватне Київське протезно-ортопедичне підприємство, проходив стажування у Німеччині.
Повномасштабне вторгнення застало Петра в Києві. Повернувшись у Козятин, він пішов у військкомат. 26 лютого 2022 року його зарахували до лав Національної гвардії України. Військовий вишкіл проходив у Калинівці в підрозділі "Червона калина".
Петро служив на посаді старшого солдата, навідника оператора (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення. Загинув військовий 7 листопада 2023 року в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області.
Родини загиблих захисників. Вінницька обласна військова адміністрація
Старшого солдата Веслополова Ярослава. 24-річний старший солдат був уродженцем села Потуш Вінницького району. Був сьомою дитиною у сім'ї. Після завершення Сутисківської школи-інтернату вивчився на тракториста. А з досягненням призовного віку мобілізувався для проходження військової служби. Під час повномасштабного вторгнення одружився. Служив авіаційним спеціалістом-сапером у роті ударних БпЛА бригади "Червона Калина".
Загинув захисник 23 вересня 2024 року внаслідок російського артилерійського обстрілу на Покровському напрямку Донецької області — поблизу села Миролюбівки.
Старшого солдата Вітовича Віктора. Народився військовий 26 січня 1976 року у Вінниці. Після навчання у 10 загальноосвітній середній школі здобув фах механіка, а згодом — вищу юридичну та економічну освіти. Перед повномасштабним вторгненням працював водієм на станції швидкої допомоги. Чоловік долучився до захисту Батьківщини у 2015. Воював на Луганщині – в районі міста Попасна. А з початком повномасштабного російського вторгнення чоловік знову добровільно пішов на фронт. Служив водієм – універсальним солдатом.
Разом із побратимами з "Червоної Калини" пройшов бойовими шляхами від Запоріжжя до Донеччини. Останнім для нього став бій 23 вересня 2024 поблизу села Миролюбівка Покровського району. Вдома на чоловіка чекали дружина та двоє синів.
Старшого солдата Ящука Миколу. Чоловік народився у Ворошилівці Гніванської громади. Навчався в місцевій школі. Відтак вступив до Гніванського професійного ліцею, а згодом пішов служити строкову службу. В 2019 році одружився. В мирному житті працював будівельником. З початком повномасштабного вторгнення Микола був мобілізований. Він служив у складі Національної гвардії України, обіймаючи посаду навідника-оператора бронетранспортера.
1 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області 32-річний Микола Ящук загинув.
Дитина тримає нагороду батька. Вінницька обласна військова адміністрація
Старшого солдата Гулеватого Артема. Захисник був жителем Великої Ростівки. Після школи навчався в Іллінецькому аграрному коледжі. У 2013 році був призваний на строкову службу до Збройних сил України. Після демобілізації поїхав у столицю. З дружиною виховували доньку. У 2024 році Артем був мобілізований до Національної гвардії України. А 19 вересня у складі Першої Президентської бригади оперативного призначення ім. гетьмана Петра Дорошенка механіка-водія із позивним "Троя", відправили на Куп’янський напрямок.
4 листопада 2024, виконуючи бойове завдання біля села Колісниківка на Харківщині, 33-річний Артем Гулеватий загинув.
Старшого солдата Котюжанського Михайла. Чоловік був жителем села Заболотне Крижопільської громади. Народився 19 вересня 2002 року. Захисник служив снайпером (другої категорії) 3 відділення снайперів 1 взводу снайперів спеціального призначення роти снайперів спеціального призначення. Загинув поблизу населеного пункту Колісниківка Куп'янського району Харківської області.
Внаслідок артилерійського обстрілу Михайло зник безвісти. 2 грудня 2024 року під час проведення пошукових заходів особу оборонця встановили за допомогою ДНК.
Солдата Онищука Олега. У травні 2023 року чоловіка мобілізували. Служив у 14 бригаді оперативного призначення Національної гвардії "Червона Калина". Він виконував бойові завдання на Запоріжжі та Донеччині. Під час перебування у відпустці у Вінниці у чоловіка стався серцевий напад, внаслідок якого він помер. У воїна залишилась дружина та 20-річний син.
Родичі загиблих бійців. Вінницька обласна військова адміністрація
Солдата Гояна Михайла. Захисник був мешканцем села Гунча Гайсинської громади. Служив у 14 бригаді оперативного призначення Національної гвардії "Червона Калина". Загинув 25 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було 24 роки.
Солдата Богача Максима. Народився військовий 16 січня 2000 року у селі Лукашівка. Після закінчення школи навчався у Вінницькому професійному училищі сфери послуг, де отримав професію електромеханіка. Відтак проходив строкову службу. Після армії три місяці побув вдома і в перший день повномасштабного вторгнення був мобілізований як резервіст. 13 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання Максим Богач загинув біля населеного пункту Миколаївка Донецької області. Похований в селі Лукашівка.
Солдата Сорокіна В'ячеслава. Захисник народився 11 березня 1977 року в Козятині. Закінчив 1 школу. Вступив у Вінницьке вище професійне училище, де здобув професію кухаря. По закінченню працював будівельником на різних обʼєктах. 29 серпня 2024 року став до лав Національної гвардії України, два місяці проходив військовий вишкіл в Івано-Франківської області. Після навчання потрапив на Покровський напрямок. 1 лютого 2025 року внаслідок штурму вогневої позиції біля населеного пункту Миролюбівка на Донеччині солдат Вʼячеслав отримав смертельні поранення. Похований Вʼячеслав Сорокін на міському кладовищі на Алеї слави.
Родинам полеглих захисників нагороди передав заступник начальника ОВА Олександр Піщик.
