За інформацією: Суспільне Чернігів.
ФОТО: Суспільне Чернігів
В перервах між боями розвозив молоко по бомбосховищах. Фермер з Прилуччини Михайло Травецький утримує 50 голів корів разом з биками та телятами. Від початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов до лав тероборони, однак свою "Велесову ферму" не покидав, а все молоко від своїх корів віддавав людям.
За головних у стаді Михайло називає чотирьох корів та бика сірої української породи на честь якого й назвав ферму.
Фермер Микола Травецький. ФОТО: Суспільне Чернігів"Номер один на моїй фермі це мій дружаня, мій Велес, на честь кого була названа ферма — “Велесова ферма”. Це асканійський тип сірої української, це той, що вже майже знищений, я їх завозив ще два роки тому, ще до війни та 26 лютого я планував їхати до Асканії, ще брати корову одну".
Бик Велес. ФОТО: Суспільне Чернігів
Однак, згадує фермер, довелося брати до рук зброю і ставати в ряди тероборони. Про те, щоб покинути стадо чи просто вирізати худобу, мови не було — Михайло залишився біля своїх корів.
Корови на «Велесовій фермі». ФОТО: Суспільне Чернігів
"Я просто заїхав забрав все із сейфа, боєкомплект у мене лежить, я пішов у тероборону. Ми стали тут барикади робити, формувати рух тероборонівський, я фактично жив на хуторі. Я сказав: я зі своєї землі нікуди не поїду".
«Велесова ферма». ФОТО: Суспільне Чернігів
Михайло говорить, в перший місяць повномасштабного вторгнення молоко було нікуди діти.
"Коли гриміло повністю все, вили тривоги, там у нас сипалися шибки в Прилуках, я їздив містом і розвозив молоко. Я не знав, куди його дівати. Я просто роздавав все це молоко, приїздив до бомбосховищ, видавав людям. Казав, хто може дати гроші, дайте, хто не може, не давайте. Вдячний людям, які відгукнулися, я вдома у людей брав сіно, в кого купував, в кого "на хрестик" брав, щоб зводити кінці з кінцями".
Михайло доглядає корів. ФОТО: Суспільне Чернігів
Паралельно з господарюванням на фермі, ветеринар за освітою, Михайло Травецький веде свій блог, розповідає про свій досвід роботи. Чоловік загадує, все почалося з отриманих разом з фермою п'яти хворих корів, яких виходив і, які згодом почали давати молоко.
"Я попродавав все, що у мене було. Я в минулому був байкером, я їздив на великому Харлей Девідсоні. Я його продав і купив собі корови та техніку. Фактично, мрію свою продав, щоб дати життя цій худобі".
Частина корів на фермі Михайла Травецького врятовані зі скотобійні.
Одна корова — молода сірої української породи — від війни.
"В неї була перебита нога, дивом господарі її врятували. Вона в апараті Єлізарова була півтора місяця. Її евакуювали з-під Макарова".
Зараз фермер готується до літнього періоду. Взяв в оренду 30 гектарів під випас та сіножать, засіває сумішами спеціальних трав. Веде перемовини з інститутом тваринництва, щоб отримати доступ до резерву національного банку сперми та відродити генотип української худоби.
"Я на сьогодні хочу зробити на території своєї ферми, на базі "Велесової ферми", центр відродження або селекційний центр з відродження українських порід корів, що зникають".
Детальніше у сюжеті:
