За інформацією: Суспільне Вінниця.
Акція «Не мовчи — полон вбиває». Вінниця.16.08.25. Суспільне Вінниця
Сьогодні, 16 серпня, на перехресті вулиць Київська-Чорновола-Стрілецька у Вінниці відбулася щотижнева акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти "Не мовчи — полон вбиває!". Цього разу її присвятили річниці Курської операції та долі бійців, які брали у ній участь.
До заходу доєдналися близько ста людей, серед яких рідні, знайомі, друзі військовополонених та зниклих безвісти, а також небайдужі вінничани. Про це Суспільному розповіла співорганізаторка Валерія Казюка.
"Ця акція присвячена саме 61 окремій механізованій бригаді, оскільки вони першими зайшли в Курську область і були першими, кого взяли в полон. На сьогодні маємо інформацію про те, що п'ятеро з них визнали офіційно загиблими, шестеро — вважаються безвісти зниклими, і лише двоє офіційно в полоні. Один із них — мій наречений — Панченко Віталій Васильович. Спочатку він офіційно був безвісти зниклим, але вже 17 серпня 2024 року ми дізналися, що він в полоні", — розповіла Валерія.
Щотижнева акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти «Не мовчи — полон вбиває!». Вінниця. 16.08.25. Суспільне Вінниця
За словами дівчини, 12 грудня 2024 року в Росії її нареченого засудили до 15 років позбавлення волі.
"Ми його дуже чекаємо. Це вже третя чи четверта акція на його підтримку, також проводили автопробіги, зокрема на день народження, й 14 лютого, у День закоханих. Щоб люди знали, що він несправедливо засуджений, і тут потрібно ще більше кричати, бо засуджених у нас не міняють, це видно зі статистики. Такі акції дуже важливі, адже кожен раз до них додаються нові сім'ї, нові обличчя. І майже в усіх рідні безвісти зникли".
Щотижнева акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти «Не мовчи — полон вбиває!». Вінниця. 16.08.25. Суспільне Вінниця
За словами дівчини, неодноразово відправляла коханому листи через Товариство Червоного Хреста, але досі не отримала жодної відповіді.
"Чи дійшли ті листи чи ні — не відомо, — сказала дівчина. — Віталій надзвичайно добрий, щоб не сталося, він завжди прийде на допомогу, у нього дуже гарні стосунки з побратимами, завжди старався усіх підтримати, захистити. Казав: "Там мої хлопці, там моя родина. Так само як і ти — моя родина. Я маю бути. Це мій обов'язок", — сказала Валерія.
Серед учасників акції вінничанка Катерина Тодіренко. Її чоловік — Роман Володимирович зник безвісти у грудні 2024 року. Розповідає, що в дома на нього чекають син — 17-річний Артан, та донька — Рената, якій 13 років.
"Мій чоловік був в АТО у 2014 році. Коли почалася повномасштабна війна, його знову призвали до лав оборонців. Крайній раз розмовляла з ним 25 грудня 2024 року. Він сказав, що іде на позицію копати окопи. З того часу досі не знаю, що з ним сталося, де він перебуває. Досі чекаю від нього дзвіночок. Виходимо з дітьми на кожну акцію, не лише у Вінниці, а й у інших містах також. Виходжу, говорю промови, боремося, віримо в краще, що повернеться", — сказала Катерина Тодіренко.
Катерина Тодіренко разом із донькою під час акції «Не мовчи — полон вбиває». Вінниця. 16.08.25. Суспільне Вінниця
Рік чекає на свого сина Михайла Романенко на псевдо "Дора" вінничанка Людмила Сабадаш. Він також зник безвісти під час Курської операції.
"Син воював в АТО і вже на другий день повномасштабного вторгнення був у військкоматі. Захищав Україну в Одесі, Миколаєві, Херсоні та Соледарі, де отримав поранення, а після лікування знову повернувся на фронт", — розповіла Людмила Сабадаш.
Людмила Сабадаш тримає прапор зі світлиною сина під час акції «Не мовчи — полон вбиває». Вінниця. 16.08.25. Суспільне Вінниця
Під час служби Михайло Романенко був нагороджений відзнакою президента України "За оборону України та медалями "Військова розвідка" і "Захисник рідної землі".
"Син завжди йшов вперед і повторював, що не може залишити хлопців там, а сам сидіти в тилу. Він регулярно виходив на зв'язок та запевняв, що все добре і з ним нічого не станеться. Це ж саме казав при нашій крайній розмові 14 серпня, будучи на завданні у Курській області. А 15 серпня в обід мені повідомили, що хлопці поїхали на завдання, з якого не повернувся ніхто, тіл наших захисників немає. В той день всередині мене все померло. Але потім я сказала, що поки не побачу тіла, жодної інформації офіційно сприймати не можу", — розповіла жінка.
Акція «Не мовчи — полон вбиває». Вінниця. 16.08.25. Суспільне Вінниця
За її словами, неодноразово зверталася до влади, Червоного хреста та інших профільних організацій, але наразі немає жодної офіційної інформації про перебування сина.
"Його немає ні у списках полонених, ні у списках загиблих. Намагалася знайти інформацію через відкриті джерела у телеграм групах, пройшла через пекло самостійного пошуку на тих каналах, як побачила фото і відео мого пораненого сина на території агресора. А далі суцільна тиша по сьогоднішній день… Але я борюсь, я не мовчу, я не дозволю залишитись йому у статусі безвісти зниклого", — сказала Людмила Сабадаш.
Юлія Герцун тримає прапор зі світлиною чоловіка під час акції «Не мовчи — полон вбиває». Вінниця.16.08.25. Суспільне Вінниця
Інша учасниця акції — Юлія Герцун розповідає, що зник безвісти її чоловік Ігор. Він ніс службу у 22 бригаді та був одним із перших, хто заходив у Курськ.
"Я тоді про це нічого не знала. Він постійно казав, що зайнятий, що не можна нічого розповідати. Вони були на Донецькому, Луганському напрямках, згодом — їх кинули на Курськ. Зайшли, побули певний час. Потім вийшли на одну добу і мали заходити туди на місяць. Крайні рік поговорили буквально хвилинки-дві, бо сказав, що вже треба йти. І потім я ще написала повідомлення, це було о 10:33, але воно уже не дійшло, бо вони відключали і залишали телефони", — розповіла Юлія Герцун.
Акція «Не мовчи — полон вбиває». Вінниця.16.08.25. Суспільне Вінниця
Згодом жінку повідомили, що 11 серпня 2024 року її чоловік зник безвісти.
"Офіційно мені не підтвердили нічого. Зовсім чужі люди знайшли мого чоловіка на сайтах, де їх розстрілювали і брали в полон. Це було відео, яке потім десь зникло. Мені сказали, що немає офіційної інформації, що він у полоні. Спочатку це повинна підтвердити російська сторона. Хоча на відео було чітко видно, що мого чоловіка брали у полон", — розповіла Юлія Герцун.
Акція «Не мовчи — полон вбиває». Вінниця.16.08.25. Суспільне Вінниця
Серед небайдужих вінничан, які прийшли підтримати акцію — Вікторія Михайленко.
"Регулярно більш як півтора року, прихожу на акції-нагадування про полонених та зниклих безвісти. Це найменше, що ми можемо зробити, щоб підтримати їхніх рідних та нагадати про це суспільству, щоб люди не забували. Наші герої, які перебувають в полоні, дуже багато зробили для нашої країни. Особливо, це стосується захисників Маріуполя та військових на той час полку "Азов", тому що зараз їх дуже рідко обмінють", — сказала Вікторія.
Під час акції люди вишукувались вздовж вулиць з прапорами, плакатами і фотографіями своїх рідних. Машини, які проїжджали повз, сигналили на знак підтримки.
