За інформацією: Суспільне Чернігів.
Траса «Київ — Суми — Юнаківка» біля селища Срібне. Лютий 2022 рік. Сергій Бебик
На той час, каже чоловік, вони мали лише по автомату та по два магазини набоїв.
"Це бій можна вести 10 хвилин всього. Зарядити, перезарядити й від двох магазинів у вас зовсім нічого не залишиться. У своїй групі я був старшим, тому говорив, щоб перейшли тільки на одиночний режим стрільби, тому що в нас патронів немає. Разом біля нас була група досвідчених фахівців, які виконали основну роботу. Ми їм допомогли. В них були гранатомети".
Цей бій був одним із тих, які змінили напрямок руху російських колон, згадує Валерій, адже спочатку росіяни хотіли пройти через Прилуки.
Валерій з побратимом. Валерій Олексієнко
Наступних пів року Валерій Олексієнко виконував бойові завдання на Чернігівщині в складі Прилуцької територіальної оборони. Зараз йому 62. Два роки тому він демобілізувався за віком, а з минулого навчального року повернувся до викладання.
Валерій каже: пів року служби у ЗСУ допомогли зрозуміти, чого не вистачає у викладанні курсу "Захист України".
"Допустити учнів до малокаліберної зброї, зробити тир. Обов’язково, щоб були макети автоматів, щоб вони могли їх розбирати, збирати. Навчальні гранати, саперні лопати, щоб вони могли окопатись, метнути цю гранату і не боятись".
Валерій показує навчальну гранату на уроці. Суспільне Чернігів
Також, каже викладач, свій особистий досвід служби він використав для того, щоб зробити курс більш практичним.
"У мене є бронежилет, каска, макети гранатометів. Це все треба практично відпрацьовувати".
Читати ще
Читати ще «Суворий командир хороший тільки на полі бою, з учнями треба інший підхід»: історії бойових чернігівських вчителів
