За інформацією: Суспільне Вінниця.
Фото: Могилів-Подільський прикордонний загін.
"Ми потрапили в самісіньке пекло, де бої тривали цілодобово", – так про оборону Бахмута розповів військовий Олександр, котрий родом із Вінниччини. Його історію опублікували на Facebook-сторінці Могилів-Подільського прикордонного загону.
Олександр 7 років працював матросом на торговому судні. Згодом став далекобійником, подолав тисячі кілометрів доріг Європи. До повномасштабного вторгнення повернувся додому. Коли Росі напала на Україну, став на захист Батьківщини.
Підрозділ, в якому проходив службу Олександр, вибув спочатку на Чернігівщину, згодом – на Донеччину, де тримав оборону в районі Бахмута.
"Там було дуже важко. Ми витримували танкові атаки, обстріли з артилерії та авіації, удари ракет. На жаль, позиції переходили з одних рук до інших. Але ми не здавалися, стримували позиції до останнього патрону", – згадує Олександр.
Фото: Могилів-Подільський прикордонний загін.
Згодом його групу перекинули під Соледар. Там оборонець отримав важке поранення. Разом із побратимами він допомагав евакуйовувати поранених. Згодом необхідно було доставити боєкомплект на позиції. Але у цей час російські військові почали їх обстрілювали. Під час бою, перезаряджаючи автомат, Олександр був ранений у плече та голову.
"Я не одразу усвідомив, що куля пройшла скрізь каску. На деякий час я втратив свідомість. Коли прийшов до тями, почав звати хлопців, але, на жаль, ніхто не відзивався, я їх не бачив. Ворог продовжував накривати нас", – розповідає Олександр.
Попри поранення, захисник зумів повернутися на позицію, щоб викликати допомогу.
Мене берегла якась невидима сила
"Вже добравшись до побратимів, я зрозумів, що мене берегла якась невидима сила. Адже я був у них просто як на долоні, йшов під кулями і жодна з них в мене не влучила. На той час ворог підійшов до позицій з двох сторін. На жаль, до хлопців не вдалося дістатись. На сьогодні їх доля не відома – вони вважаються безвісти відсутніми", – розповідає військовий.
Чоловік отримав наскрізне поранення плеча, поранення голови та контузію. Він уже пройшов лікування й повернувся на службу.
"Я хочу перемоги й миру. Ми воюємо за свою країну, за свою землю, за свою родину та друзів, за своє майбутнє", – додає прикордонник.
