За інформацією: Суспільне Чернівці.
На фото отець Юрій у храмі в Кіцмані. Суспільне Чернівці
Отець Юрій Кавюк від початку повномасштабного вторгнення опікується бійцями своєї Кіцманської громади. За останніх 15 місяців священник українського православного храму передав військовим 30 бойових автівок. Поміж службами чоловік разом з дружиною переганяють машини з Румунії, купувати які допомагають парафіяни храму, або рідні військових. Допомагати бійцям священник вважає своїм обов'язком, адже за часів АТО служив військовим капеланом на сході країни й бачив, яка на вигляд війна з передової.
Кожна служба у Свято-Миколаївському храмі в Кіцмані супроводжується молитвою за військових громади, які боронять країну на війні. Отець Юрій має листок з іменами, списаний з двох боків. Це живі військові, каже священник, імена чотирьох загиблих знає напам'ять.
"Ми голосно за них всіх молимося. Обов'язково кожну панахиду ми починаємо з цих хлопців, які загинули. Я їх всіх знаю, всіх хоронив, за всіх молився. Але так сталося, це війна, це лотерея. Хто вижив, хто загинув", — каже отець Юрій.
За його словами, опікуватись громадою можна не лише духовною молитвою чи розмовами, потрібно показувати приклад любові й поваги до людей, допомагати тим, що може зберегти людині життя.
Віддав військовим дві своїх автівки
На тиждень Юрій отримує декілька запитів від військових щодо потреби у машинах. Здебільшого це парафіяни храму, де той служить. Водночас звертаються й військові з інших громад, втім допоки священник допомагає лише бійцям з Кіцманщини. Юрій каже, гроші на машини передають благодійники храму. Також багато переказів надходить із-за кордону, від жителів Кіцманя, які емігрували.
"На жаль, не маємо можливості забезпечити військовослужбовців з інших міст, сіл. Бо з Кіцмані є дуже багато друзів, родичів, однокласників, які долучаються до збору грошей. Тобто я не маю права їхні гроші витратити на інших людей, коли я не можу забезпечити всіх військовослужбовців з нашого міста", — каже отець Юрій.
Поки Юрій шукає одне авто, два очікують у черзі. Процеси ці тривалі. Спочатку священник оголошує збір та розповідає парафіянам, кому цього разу потрібно допомогти. Також публікує заклик про збір на своїй сторінці у Facebook. Потім витрачає декілька днів на пошуки машини на румунських сайтах, адже там легше знайти позашляховик чи автобус, який можуть переробити під бойову машину. Якщо вдасться знайти авто, звертається по допомогу до перекладача, який домовляється про деталі покупки. Й тільки опісля отець з дружиною вирушають до Румунії.
"Здебільшого у нас люди думають, що коли зібрали гроші в той же день або на наступний купляєш автомобіль. А це потрібно домовитися. Буває їдеш і 150 кілометрів, і 700 й не знаєш чи візьмеш, чи не візьмеш. Буває таке, що шукаємо один одного в Румунії й не знаходимо. Дивимося автомобіль, робимо тест-драйв. Буває, що оформлюємо документи за п'ять хвилин, буває, що два дні. А буває, що машина ламається в дорозі й довезти її до кордону не встигаємо", — каже отець Юрій.
Священник розповідає, що процес зі збором грошей чи пошуком може затягнутись на тижні. На початку вторгнення зібрати гроші було легше, за декілька днів могли закрити збір та вирушити до Румунії, тепер отримати потрібну суму важче.
"Люди втомились. Мали раніше запаси до повномасштабного вторгнення, тепер вони закінчуються. Коли оголошували збір на останні дві автівки, зібрали не повних 2 тисячі гривень. Це було складно. Але, дякувати Богу, в нас були збереження з попередніх автомобілів, та й Господь послав нам на покупку гарного дешевого буса", — каже отець Юрій.
За 15 місяців волонтерства отець передав 30 машин, 20 з них за гроші місцевих жителів, з іншими допомогли родичі військових. Також віддав на потреби ЗСУ дві власних.
Під час АТО служив військовим капеланом
Допомагати військовим отець вирішив ще у 2014 році, тоді він починав налагоджувати волонтерство української церкви. Спочатку він з громадою збирали їжу, одяг та інші потреби для військових. Все це відвозили на передові. За словами Юрія, він об'їздив весь схід України, від Генічеська до Біловодська.
"Пам'ятаю, це був грудень, ближче до Нового року. На дворі було мінус 25, а хлопці були в літній формі, у літньому взутті. З їжі у них було 30 штук мівіни, 20 банок тушкованки на 70 людей. За пів доби ми зібрали повний автобус їжі, води, буржуйок та одягу. Знаєте, я тоді не показував свою слабкість. Але коли я те все побачив, пішов окремо собі й просто плакав. Складні були часи" — каже отець Юрій.
У 2016 році отець перестав їздити на війну, каже, відчув як це його "поглинає". Він постійно хотів повертатись назад, відчувати той адреналін. Опісля вдома Юрій не міг тижнями спати, адже була зруйнована нервова система. Рідні просили звернутись до спеціалістів.
"Вирішив пройти цей шлях сам і Господь витягнув мене з того становища, у якому я опинився. Цікавий досвід, є напрацювання для майбутнього, бо ти вже знаєш про що говорити, як допомогти військовому" — каже отець Юрій.
Без Кіцманської громади перемога була пізніше
З ремонтом машин Юрію допомагають місцеві СТО. Зокрема, серед парафіян храму є механіки, які безкоштовно замінюють потрібні деталі. Священник каже, що слідкує та знає, яка доля спіткала кожну з машин. Розповідає, лише одна повністю знищена, інші лише пошкоджені, їх час від часу ремонтують самі військові.
"Коли я передав перший свій автомобіль, ним в першу ж ніч підрозділ вивозив поранених. На другий день мені зателефонували і сказали, що цей автомобіль проїжджав там, де нічого по тим дорогам не могло їздити. За одну ніч вони вивезли 13 важкопоранених людей. Після цього я розказав це людям з громади і наголосив, що їхня справа не марна, що їхній вклад допомагає рятувати життя", — каже отець Юрій.
На фото Юрій Кавюк під час освячення машини з парафіянами. Facebook//Yura Kavyuk
Встигаю і служби проводити, і машини переганяти
Отець Юрій може пропустити невеликі свята чи знайти заміну, якщо він потрібен на похороні, аби встигнути привезти машину. Каже, якби не допомога дружини Світлани, йому не вдалось би так багато зробити.
"Буває, думаєш, що вже не можу, я вже наскільки виснажений. Або коли починають писати непорядні люди неприємні речі, то думаю, що все, не буду це робити. Тоді дружина каже, що ти ж таку справу робиш, через тебе Господь людей рятує. І це підіймає дух, ти розумієш, що так воно і є. Відкидаєш ті погані думки і починаєш з новими силами працювати", — каже отець Юрій.
Допомагати отець буде до тих пір, поки будуть надходити запити. Каже, планує перейти з автівок на дрони, адже зараз це стає все більш необхідним.
