За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Христина Ющенко, дружина захисника разом із донькою Софією. Суспільне Тернопіль
"Обробила, знежирила яйце оцтом. Потім вибрала орнамент, який буду малювати. Нанесла його олівцем. А потім вже у кольори будемо занурювати, заливати колір. Традиції ніколи не повинні пропадати. Ми не маємо права їх забувати. За це зараз воюємо. Наші чоловіки, батьки і друзі, побратими стараються, щоб у нас не викорінили оцього всього нашого. Бо це є святе".
Учасники майстеркласу із писанкарства. Суспільне Тернопіль
Христина розповіла, її чоловік Анатолій зараз воює на Донеччині.
"Він нас захищає, тримає наш тил мирним. Завдяки йому ми з дочкою прийшли в "Дім ветерана" трохи розвіяти наші сірі будні. Думаю, він буде щасливий, що ми сюди завітали. Після поранення він дев'ять місяців лікувався. Після цього ВЛК вирішила, що він придатний. Хоча насправді в нього дуже великі і важкі травми були. Чоловік повернувся на позиції, до своїх хлопців. Він пішов добровольцем і добровільно знову повернувся на фронт".
Діти розмальовують дерев’яні писанки. Суспільне Тернопіль
У майстеркласі жінка взяла участь разом з донькою. Семирічна Софійка розмалювала дерев’яне яйце.
"Патріотичне. Синій колір символізує небо, жовтий — сонце або пшеничку. Є ще зірочки, веселка. У мене є ще взагалі веселкове. І там серце. А справжні ми будемо воском робити, коли дорослі завершать".
Дорослі розмальовують писанки. Суспільне Тернопіль
Софія планує передати писанку татові.
"Свою патріотичну писанку я передам татові. У мене є ще одна писанка. Може дві передам. Але справжньої не віддам, бо вона поб’ється в дорозі. Я трохи сумувала за ним, коли він поїхав, але я зрозуміла, що тато правильно зробив. Тому що треба захищати Україну. Але я за ним сумую. Коли він уперше отримав поранення, то я боялася. Але сталось так, що його знову покликали на війну".
Розмальовувати писанки дітям допомагали члени громадської організації "Українська молодь — Христові".
Вероніка Дзембуляк, адміністраторка «Дому ветерана». Суспільне Тернопіль
"У нас є така традиція: робимо заходи для дружин військовослужбовців або ветеранів, чи родин загиблих, зниклих безвісти. Просимо брати з собою дітей. Ми їх забираємо, граємося з ними, щоб мами собі відпочили. У нас є ще такий слоган: "Побути серед своїх". Для тих, хто чекає, побути серед своїх", — розповіла адміністраторка Дому ветерана Вероніка Дзембуляк.
