Трактор. Суспільне Дніпро
Жінка каже, зараз вони не отримують гуманітарну допомогу, адже її давали в сусідньому селі, яке зараз під атаками РФ.
"Зараз нам допомогу дають — хліб ще привозять. Продукти ніяк взяти: якщо є можливість, у Романках магазини працюють, то людина поїде. А як у мене нічим — я туди не поїду. Ми хоч корів тримали, молочко здавали — хоч яка копійка була. Тепер немає. Ми попродали корів, тому що ми боїмося, що залишимося зовсім без нічого", — розповіла вона.
У Дроздах нині багато покинутих тварин
За словами Світлани, у Дроздах багато покинути тварин. Каже: намагається підгодовувати їх.
"Вони ходять по селу, тому що вони голодні. Я насипала своїм — прийшли чужі, повиїдали. Тому що мені шкода, і воно теж так само. Понасипали — хто прийшов, той наївся, і все", — каже жінка.
Собака у прифронтовому селі. Суспільне Дніпро
Житель села Микола розповідає, у населеному пункті вже не діють жодні установи. лише нещодавно приїжджали ремонтувати світло, та через обстріли нечого не змогли зробити.
"Люди без світла сидять. Вже його ремонтувати ніхто не буде. Газ пропав, вже його ніхто ремонтувати не буде", — розказав чоловік.
Микола. Суспільне Дніпро
Чоловік каже: виїхати з населеного пункту не проти, та не знає куди.
"Дайте житло — аж бігом виїду. Ну куди я? Поїду в гуртожитку, поживу там місяць чи пів місяця. Мені скажуть: переїжджайте десь в інше місце. Я без сестри нікуди не приїду. Вона зі мною як з дитиною — їздить, за ручку водить", — каже він.
"Останню гуманітарку отримували 20 лютого"
Марія у селі живе разом з чоловіком. Каже, про обовʼязкову евакуацію почула по телефону від родички. Так куди виїжджати — не знають.
"Ми живемо на 3000. Ну, в мене комуналка виходить в межах 1000 грн. Ну, на дві от ми примудряємося з ним вижити. Дякую, дають хліб пока гуманітарний — дві буханки хліба на тиждень по пів кіло. Останню гуманітарку отримували 20 лютого", — розповіла вона.
Марія. Суспільне Дніпро
Транспорт у Дроздах теж не ходить. Каже, для пересування має лише велосипед, та поїхати нікуди — все зачинене. Роботи у селі також немає, тому жінка тримає трохи господарства.
"Кури, качки. Нічого такого більше немає. Тут у нас в одних чотири корови ще. Я казала: молодці. У цього чоловіка це четверта локація вже — вони переїжджали до Гуляйполя. Четверта локація, оце він з чотирма коровами з цими передвигається, так що молодець", — розповіла Марія.
Господарство Марії. Суспільне Дніпро
Жінка каже: вибухи чути постійно.
"У карти граємо. Ну там десь жахає, двері відкриваються. І ми: "Та зачекайте, дайте дограти". Серйозно. В доміно граємо. Ну а що з дідом робити? особливо як світла немає. При свічках — знаєте, яка романтика", — каже жінка.
Покинутий будинок у селі. Суспільне Дніпро
Марія каже, з чоловіком живуть спогадами. Найбільше мріють побачити рідних.
"Дожити б, щоб своїх побачити. У мене десь внучата є. Ну як — племінників діти, в мене нема дітей, племінників. Онучці одній два рочки — звісно, я її не бачила. А іншій — три місяці. Надіємося", — розповідає Марія.
